ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 2/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Бенедисюка І.М., Дерепи В.І. розглянув
касаційну скаргу ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
04.12.2003 р. у справі № 2/125 за позовом ЗАТ “Львівський
лікеро-горілчаний завод” до ЗАТ “Лукор”, 3-я особа: ВАТ “Оріана”
за участю представника відповідача – Квасній В.М.
про стягнення суми.
Позивач і третя особа не скористались передбаченим
законодавством правом на участь у розгляді справи касаційною
інстанцією.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
26.09.2003 р. акціонерній енергопостачальній компанії
“Київенерго” позов ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод”
задоволено частково та стягнуто з ЗАТ “Лукор” 5 382 800 грн.
вартості безпідставно придбаного майна, 1 700 грн. витрат по
сплаті державного мита і 118 грн. – витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
04.12.2003 р. рішення від 26.09.2003 р. скасовано, в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову від
04.12.2003 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм чинного законодавства, а рішення від 26.09.2003 р. -
залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника відповідача,
суд встановив наступне.
В липні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом та уточненням до нього про стягнення з ЗАТ “Лукор”
вартості майна заводу поліетилену на суму 662 000 000 грн,
визнання майна заводу поліетилену безпідставно одержаним ЗАТ
“Лукор” та стягнення з останнього 302 511 000 грн. не отриманого
доходу.
Апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами
докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про
відмову в позові.
При цьому суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні
докази, які
підтверджують факт внесення ВАТ “Оріана” в статутний фонд ЗАТ
“Лукор” частки майна, створеного за рахунок внесених позивачем
коштів в результаті виконання договору про спільну діяльність,
укладеного 20.10.1995 р. між Львівським добровільним об’єднанням
спиртової лікеро-горілчаної та дріжджової промисловості
(правонаступником якого є позивач) та державним концерном
“Оріана” (правонаступником якого є ВАТ ”Оріана”). Факт отримання
заводу “Поліолефін” відповідачем ніхто не оспорює, однак цей
факт не може бути оцінений як безпідставне придбання, тому
ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не підлягає застосуванню. До того
ж, відповідач ніколи не був учасником договору від 20.10.1995
р.; в матеріалах справи відсутні докази створення спільного
майна на виконання зазначеного договору, тобто наполягання
позивача заволодіти майном, на яке він не має права,
безпідставні.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги
доказів позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від
апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, прийнята постанова відповідає обставинам справи, діючому
законодавству, тому підстав для задоволення касаційної скарги
немає.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
04.12.2003 р. у справі № 2/125 залишити без змін, а касаційну
скаргу ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” - без
задоволення.