ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 2-13/12791-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Р-ську
на постанову від 17.11.03 p.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі №2-13/12791-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Прокурора м. Р-ськa в інт. Держави в особі ДПІ у
м. Р-ську
до ПП "XXX"
до Підприємства "YYY"
про визнання угоди недійсною та стягнення 1201,20 грн.
за участю представників сторін:
прокуратури: не з'явились
позивача: не з'явились
відповідача 1: не з'явились
відповідача 2: Д.Д.Д. (дов. №64 від 20.02.04 p.)
За згодою сторони відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 25.03.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим (суддя
Жукова А.І.) від 11.09.03 в позові відмовлено з посиланням на
необгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного
господарського суду у складі: головуючого Черткової І.В., суддів:
Шевченко Н.Н., Волкова К.В. від 17.11.03 рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
ДПІ у м. Р-ську звернулась до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим просить її
скасувати, позов задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у м. Р-ську на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, заслухавши представника
відповідача та перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судом норм матеріального і
процесуального права, відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що ПП
"XXX" та Підприємство "YYY" 04.04.02 уклали договір
купівлі-продажу електротехнічних товарів на загальну суму 1201,20
грн. В той же день ПП "XXX" відпустило підприємству "YYY" товари
на суму 1201,20 грн. з урахуванням ПДВ, а Підприємство "YYY"
перерахувало на розрахунковий рахунок ПП "XXX" 1201.20 грн.
За рішенням місцевого М-ського районного суду м. Р-ськa від
21.03.03 по справі №2-1330/03 визнано недійсними установчі
документи ПП "XXX" з моменту реєстрації. На дату укладення
договору купівлі-продажу від 04.04.02 та дату видачі податкової
накладної від 04.04.02 ПП "XXX" перебувало на податковому обліці
як платник податку на додану вартість. Свідоцтво про реєстрацію
платника податку на додану вартість ПП "XXX" видано 14.01.02 та
анульовано 06.06.03.
Господарським судом було встановлено, що ПП "XXX" сплачувало в
бюджет податки і збори, подавало податкову звітність, а також було
встановлено, наявність доказів фактичного виконання спірної угоди.
Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
(в ред. до
01.01.04) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох
сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави
стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
ДПІ у м. Р-ську звернулась до господарського суду з позовом про
визнання договору від 04.04.02 недійсним на підставі ст.49
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, як такого, що суперечить інтересам
держави та суспільства. Позов, як і касаційна скарга, мотивований
тим, що районним судом встановлено факт створення ПП "XXX"
незаконним шляхом, що підтверджується визнанням його установчих
документів недійсними в судовому порядку, то будь-яка діяльність
такого підприємства буде суперечити інтересам держави та
суспільства.
Разом з тим, слід зазначити, що лише визнання судом недійсними
установчих документів підприємства, а також прийняття рішення про
скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди,
укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи
організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
Правові наслідки визнання недійсності установчих документів
підприємства настають лише для скасування державної реєстрації та
наступної ліквідації цієї юридичної особи.
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст.49
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
є укладення її з метою за відомо
суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу
хоча б у однієї із сторін. Наявність умислу у сторін при укладанні
угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні
були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить
меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і
суспільства.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
позивачем не доведено факту укладення вищезгаданої угоди з метою,
яка суперечить інтересам держави та суспільства та наявність вини
сторін у формі умислу.
Слід зазначити також, що для визнання угоди недійсною в зв'язку з
порушенням законодавства про податки податковий орган повинен
довести та надати докази спрямованості укладених угод не тільки на
порушення податкового законодавства, але й на наявність хоча б у
однієї із сторін умислу нанести шкоду інтересам держави і
суспільства. Господарськими судами було встановлено відсутність
доказів спрямованості згаданих угод на приховування доходів від
оподаткування, відсутність доказів того, що органи ДПІ
донараховували сторонам за вищезгаданими договорами ті чи інші
податки або застосовували до них штрафні санкції за порушення
податкового законодавства. Поряд з цим господарським судом було
встановлено, що ПП "XXX" не має заборгованості перед бюджетом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, постанова апеляційного
суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству і має
бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у м.Р-ську залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.11.03 p. у справі №2-13/12791-03 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська