ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N168/14-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ТОВ “Росич Плюс” Битюк І.А.
ТОВ “АртТех ЛТД” Малюська Д.А., Горовець Є.М.
розглянувши касаційну ТОВ “Росич плюс”
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
14.11.2003р.
у справі № 168/14-03
господарського суду Київської області
за позовом ТОВ “Росич Плюс”
до ТОВ “АртТех ЛТД”
про стягнення 29 450 грн.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя Короткевич
О.В.) від 29.09.2003р. позов задоволено, стягнуто з ТОВ “АртТех
ЛТД” на користь ТОВ “Росич плюс” 29 450 грн. 00
коп. заборгованості, 294 грн. 50 коп. державного мита та 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (судді
Куц М.М., Дзюбко П. О., Панова І.Ю.) від 14.11.2003р. рішення
місцевого суду скасовано і в позові відмовлено.
ТОВ “Росич плюс” не погоджуючись з постановою апеляційного
господарського суду, подало касаційну скаргу в якій просить її
скасувати, а рішення господарського суду Київської області
залишити в силі.
За твердженням скаржника, апеляційним господарським судом при
прийнятті постанови не правильно застосовані норми матеріального
та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Росич плюс” звернулось з позовом до ТОВ “АртТех ЛТД” про
стягнення 22 932, 00 грн. боргу, 265, 00 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з
відповідача 29 450, 00 грн. заборгованості, 295, 00 грн.
сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що він на підставі
договору на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від
15.07.2002р. № 07/07, укладеного між сторонами, перерахував
відповідачу в якості попередньої оплати 29 450, 00 грн. за
виконання ремонтних робіт, які останній у встановлений строк не
виконав. На цій підставі позивач, керуючись ст.ст. 161, 162 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, просив у примусовому порядку стягнути
зазначені грошові кошти.
Приймаючи рішення по справі, місцевим та апеляційним
господарськими судами встановлено, що ТОВ “Росич плюс”
платіжними дорученнями № 384 від 18.07.02р., № 444 від
21.08.02р., № 467 від 05.0902р., № 472 від 10.09.02р., № 521 від
09.10.02р., № 553 від 30.10.02р., № № 556 від 01.11.02р. № 571
від 12.11.02р., № 594 від 27.11.02р. та № 602 від 03.12.02р.
(вказані платіжні доручення відсутні в матеріалах справи)
перерахувало відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 29
450, 00 грн. в якості попередньої оплати за ремонтні роботи.
Задовольняючи позовні вимоги місцевим господарським судом
визнано, що відповідачем не виконано жодного пункту Договору,
чим останній підтвердив свою відмову від виконання робіт і на
цўй підставі стягнуто сплачені грошові кошти в повному розмірі.
Однак, як зазначено в постанові апеляційного господарського
суду, вказаний висновок не відповідає матеріалам справи,
оскільки як вбачається з актів здачі-прийомки виконаних робіт
№№ 22, 23, 24 (а.с. 65-67), певні роботи відповідачем були
виконані та прийняті позивачем.
Разом з тим, скасовуючи рішення господарського суду Київської
області, апеляційний суд, з посиланням на акти здачі-прийомки
виконаних робіт та накладні на реалізацію (а.с. 57-67), дійшов
висновку, що роботи (хоча і частково) були все-таки виконані
відповідачем, але оскільки позивачем не подано належних доказів
відмови відповідача від виконання робіт, то відповідно відсутні
і правові підстави для задоволення позову.
З вказаним висновком також погодитись не можна з тих підстав, що
ні апеляційним ні місцевим господарськими судами не встановлено,
а з актів здачі-прийомки виконаних робіт не вбачається, на якій
підставі були виконані роботи і чи сплачена їх вартість
позивачем. До того ж частина залучених до справи накладних на
реалізацію (а.с. 57 – 58), на які посилається апеляційний суд,
підписана лише відповідачем по справі.
Крім того, з договору на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт
видно, що строк виконання вказаних робіт на день заявлення
позову сплинув, а отже необґрунтованим є і висновок апеляційного
господарського суду про неможливість розгляду справи до
вирішення питання про розірвання договору.
Вказаним обставинам місцевим та апеляційним господарськими
судами не дано належної оцінки, не повно досліджено обставини,
що мають значення для вирішення справи.
З огляду на зазначене та приймаючи до уваги те, що касаційна
інстанція в силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позбавлена
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази – постанова
Київського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Київської області підлягає скасуванню, а
справа передачі на новий судовий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ст. 111-11, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Росич плюс” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.11.2003р. та рішення господарського суду Київської області
від 29.09.2003р. у справі № 168/14-03 скасувати, а справу
передати до господарського суду Київської області на новий
розгляд в іншому складі суддів.