ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2004 Справа N 6/1919
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Колективного підприємства “ВМ”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 18.11.2003
у справі № 6/1919
господарського суду Хмельницької області
за позовом Міського департаменту житлово-
комунального господарства,
правонаступником якого є управління
житлово-комунального господарства
Хмельницької міської Ради м.
Хмельницький
до Колективного підприємства “ВМ”
м. Хмельницький
про виселення з незаконно займаного приміщення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2003
позов управління житлово-комунального господарства Хмельницької
міської Ради (правонаступника міського департаменту житлово-
комунального господарства) задоволено: виселено колективне
підприємство “ВМ” з незаконно займаного приміщення.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 вказане рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати її,
посилаючись на те, що судом не з’ясовано, що до суду звернулась
не уповноважена особа, оскільки майно є власністю територіальної
громади м. Хмельницького і тому повноваження щодо управління ним
належить Виконавчому комітету Хмельницької міської Ради і тому
тільки він має право на позов.
Крім того, оскільки протягом одного місяця після закінчення
терміну дії договору ні одна із сторін не звернулась з заявою
про припинення або зміну умов договору, то він вважається
продовженим на той самий термін згідно п. 2 ст. 17 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, однак суд цього не врахував.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Згідно з рішенням міськвиконкому Хмельницької міської Ради від
27.01.2000 № 58-А та від 09.03.2000 № 176 міському управлінню
ЖКГ дозволено передати в оренду КП “ВМ” строком на три роки
приміщення на другому поверсі Будинку побуту по вул.
Інститутській, 5 загальною площею 210 кв. м., в т.ч. площею 60,9
кв. м. під фотоательє, площею 126,1 кв. м. під швейну майстерню,
площею 23,7 кв. м. під перукарню.
На підставі даних рішень між сторонами укладено угоду про оренду
приміщення № 588/3 від 04.02.2000, згідно з якою позивач
передає, а відповідач приймає у тимчасове користування
приміщення по вул. Інститутській,5 на строк з 01.02.2000 по
01.02.2003 та зобов’язується сплачувати орендну плату.
Згідно з п. п. 7.1 п. 7 договору дія даної угоди може бути
продовжена лише за заявою орендаря (відповідача) шляхом
укладання нової угоди на підставі рішення міськвиконкому при
відсутності заборгованості по орендній платі.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди припиняється в
разі закінчення строку, на який його було укладено.
Тобто, сторони у договорі узгодили строк дії оренди, а саме до
01.02.2003 та порядок подовження його дії за певних умов. Як
зазначив апеляційний господарський суд, що згідно відповіді
департаменту ЖКГ від 30.01.2003 № 15-11-107 строк дії договору
оренди не може бути продовженим. Зазначений факт підтверджено
листом виконкому Хмельницької міської Ради № 12-1141-02-08 від
20.06.2003 залученим до матеріалів справи в апеляційній
інстанції і тому доводи скаржника необґрунтовані.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що підприємство “ВМ” повинно було звільнити орендоване
приміщення, оскільки воно його займає незаконно і тому підлягає
виселенню.
Щодо інших доводів касаційної скарги, то відповідно до ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України вважає, що
рішення суду та постанова апеляційного господарського суду є
обґрунтованими і відповідають чинному законодавству і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 у справі № 6/1919 залишити без змін, а касаційну
скаргу – без задоволення.