ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2004 Справа N 23/80-03-2646
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Малиновському районі м. Одеси
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003
у справі № 23/80-03-2646
господарського суду Одеської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Ф"
до Державної податкової інспекції у
Малиновському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкових вимог,
за участю представників від:
позивача
-
відповідача не з'явились
-
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2003
позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення ДПІ Малиновському у м. Одесі від 31.03.2003
№ 0002022301/0, № 0001992301/0, № 0001982301/0, №
0000821702/0.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 рішення господарського суду Одеської області від
22.08.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у
Маліновському районі м. Одесі - без задоволення.
ДПІ у Маліновському районі м. Одесі, звертаючись з касаційною
скаргою, не погоджується з прийнятими у справі судовими
рішеннями, тому просить їх скасувати, та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, посилаючись
на допущені судовими інстанціями порушення норм матеріального та
процесуального права з підстав викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представників позивача, проаналізувавши матеріали
справи та касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
З матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що ДПІ
у Маліновському районі м. Одесі здійснено комплексну
документальну перевірку дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ЗАТ "Фоззі - Юг" за період з 01.07.2002
по 01.01.2003, про що складено акт від 27.03.2003
№ 127/23-1012.
За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Маліновському районі м.
Одесі прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2003:
- № 0001992301/0, яким ЗАТ "Ф" за порушення вимог пп.5.2.1
п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7, пп. 8.1
ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку" визначено
податкове зобов'язання - податок на прибуток загальною сумою 1
337 061, 00 грн. (основний платіж - 1
215 510, 00 грн. та з штрафні (фінансові) санкції - 121 551, 00
грн.);
- № 0001982301/0, яким ЗАТ "Ф" за порушення вимог п. 4.5 ст.4,
пп. 7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено
податкове зобов'язання - податок на додану вартість загальною
сумою 2 207 791, 95 грн. (основний платіж -
1 874 880, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 332 911, 95
грн.);
- № 0000821702/0, яким ЗАТ "Ф" за порушення вимог ст. 2, п. 3
ст.7, ст.11, ст.12, ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
визначено
податкове зобов'язання - прибутковий податок загальною сумою
165 141, 45 грн. (основний платіж 55 047, 15 грн. та штрафні
(фінансові санкції - 110 094, 30 грн.);
- № 0002022301/0, яким ЗАТ "Ф" за порушення вимог п. 1 Указу
Президента України " Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
визначено
податкове зобов'язання - штрафні санкції загальною сумою 300, 00
грн..
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
Маліновському районі м. Одесі не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
ДПІ у Маліновському районі м. Одеси під час перевірки
встановила, що підприємством позивача завищені валові витрати у
ІІІ та ІV кварталах 2002 р. загальною сумою 3 839 200, 00 грн.,
внаслідок порушення п. 5.9 ст. 5 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
при визначені приросту
(убутку) ТМЦ при поверненні товарів позивачу (продавцю)
покупцями (споживачами) з посиланням на відображення такого
повернення тільки у книзі реєстрації розрахункових операцій без
відображення у регістрах бухгалтерського обліку, повернення
товарів юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності в бухгалтерському обліку відображено
проводкою Дт 70 Кт 36. Відповідач стверджує, що у зв'язку з
ненадання позивачем руху товарів по рахунку 281 "Товари на
складі" неможливо встановити оприбуткування товарів на суму 203
200, 00 грн., тому відповідачем збільшено залишки товарів по
рахунку 281 "Товари на складі" станом на 01.10.2002 на суму
повернутих покупцями товарів - 54, 100, 00 тис. грн.. та станом
на 01.01.2003 на суму 149 100, 00 грн. із зазначенням про
заниження балансової вартості товарів на кінець звітного періоду
та відповідно завищення валових витрат на загальну суму 203 200,
00 грн..
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду про задоволення позовних вимог в цій
частині - визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 31.03.2003 № 0001992301/0, обґрунтовує свою позицію тим,
що висновки відповідача про те, що мало місце завищення валових
витрат на зазначену суму 203 200, 00 грн. пов'язане з не
оприбуткуванням сум повернення товарів, а отже, і заниження
балансової вартості товарів на кінець звітного періоду, не
підтверджені, оскільки відповідачем не враховано те, що на
підприємстві ведення асортиментного обліку товарів на складах
ведеться з використанням комп'ютерної програми, не враховані
дані синтетичного і аналітичного обліку.
Позиція відповідача про неправильне визначення приросту (убутку)
ТМЦ щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку і даних
декларації, яке призвело до завищення валових витрат
підприємства на суму 160 600, 00 грн. спростовується тим, що
відповідачем не проведено розмежування між затратами,
пов'язаними і не пов'язаними з підготовкою, організацією і
веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг), що є
порушенням п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
та п. 1.4 Порядку ведення
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, згідно
якого облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів
ведеться тільки відносно тих товарних запасів і матеріальних
ресурсів, витрати на придбання яких згідно Закону включаються до
складу валових витрат. Тому, відповідачем не враховано, що
підприємство при розрахунку приросту (убутку) ТМУ здійснювало
корегування залишків на початок звітного періоду по ТМУ, які не
використовувались в господарській діяльності підприємства, і
вартість яких не включалась до складу валових витрат.
Доводи відповідача щодо порушення підприємством позивача пп.
7.3.6 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, що стало внаслідок відображення
позивачем від'ємної різниці від перерахунку дебіторської або
кредиторської заборгованості в іноземній валюті, що перебувала
на обліку платника податку на кінець звітного періоду, в гривні
- при збільшені або зменшені офіційного валютного (обмінного)
курсу Національного банку України, завищено валові витрати за
ІІІ квартал 2002 р. на суму 3 600, 00 тис. грн., спростовуються
апеляційним господарським судом з врахуванням того, що
проведення курсової різниці ЗАТ "Ф" у ІІІ
кварталі 2002 р. між міжбанківським курсом іноземної валюти і
курсом НБУ відображено підприємством позивача в сумі 3 747, 22
грн. у валових витратах в додатку "З" по коду стр.29.10, на
думку відповідача має бути відображено в стр.29.11, між тим, із
врахуванням даних стр.29.11 загальна сума валових витрат по
вказаній операції не потягло за собою зменшення валових витрат
підприємства на 3 600, 00 грн..
Встановлені відповідачем порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
пов'язані з тим, що підприємством позивача включалась до валових
витрат вартість транспортних послуг, наданих приватним
підприємцем Г-ою Т.Г. та приватним підприємством
В-ко В.В. на підставі актів виконаних робіт без належного
підтвердження первинними документами ( подорожнього листа
вантажного або легкового автомобіля, товарно-транспортної
накладної, талон замовника - типова форма № 1-ТЗ ( при роботі
автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг),
апеляційний господарський суд спростовує внаслідок того, що
позивачем представлені докази на підтвердження факту надання
зазначеними особами транспортних послуг підприємству позивача
(актами виконаних робіт, місячними відомостями роботи легкового
транспорту, які містять всі необхідні дані в підтвердження факту
перевезення). Разом з тим, апеляційний господарський суд
зазначає, що неврахування даних документів, як таких, що не
відповідають вимогам Інструкції про порядок виготовлення,
зберігання, застосування єдиної первісної транспортної
документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом
і обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату і
Мінтрансу України від 07.08.1996 № ( z0483-96 ) (z0483-96)
, при
визначені валових витрат пп. 5.3.9 ст. 5 Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, не
передбачено.
З приводу допущення позивачем порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3
ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (
283/97-ВР ) щодо віднесення підприємством позивача до складу
валових витрат 1872,0 тис. грн. внаслідок невідповідності даних
бухгалтерського обліку даним Декларації про прибуток
підприємства рядку 12, 25, 28, апеляційний господарський суд
встановив, що відповідачем з цього приводу не досліджувались в
повному об'ємі схема проводок по бухгалтерським рахункам, а
враховувались підсумкові дані головної книги без співставлення
їх із розшифровкою підприємства по валовим витратам, а також не
враховано, що у ІІІ і IV кварталі підприємство позивача було
збитковим. За підсумками роботи за ІІ півріччя позивачем було
складено уточненні декларації за 9 місяців і 2002 р., які
відобразили збитки підприємства по фінансовим результатам за
2002 рік. Декларації відповідачу було надані 20.02.2003 р.,
тобто до закінчення перевірки і реєстрації акта перевірки.
З приводу порушення позивачем вимог пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (
283/97-ВР ) щодо нарахування у складі амортизаційних відрахувань
на суму 212 200, 00 грн. та вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
,
а саме: віднесення позивачем до валових витрат у IV кварталі
2002 р. у рядок 12 Декларації про прибуток підприємства витрат
по проведенню маркетингових послуг по аналізу споживчих переваг,
оцінки ефективності рекламних компаній та результатів
маркетингової діяльності на ринку лікеро-горілчаних виробів у
товарній групі горілка на ринку Одеської, Миколаївської,
Херсонської областей, Республіки Крим, м. Києва,
Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Запоріжжя на загальну суму
1102,5 тис.грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку
про неправомірність встановленого відповідачем порушення.
Так, апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до
Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх
планування в торговельній діяльності ( v0145569-02 ) (v0145569-02)
,
затверджених Наказом Мінекономіки та з питань європейської
інтеграції України від 22.05.2002 № 145, передбачено
віднесення до складу витрат операційної діяльності - витрати на
проведення маркетингових заходів підприємств торгівлі.
Маркетингові дослідження згідно договору № 1ЄК від 21.05.2002
проводились для вивчення ринку збуту не тільки в рамках
договорів комісії, укладених ЗАТ "Ф" з ТОВ "ТД Ч", ПП "З", ПП
"Е" на реалізацію лікеро-горілчаних виробів комітентів, але й
власних лікеро-горілчаних виробів, тобто, ці дослідження є
частиною комерційної програми позивача по розширенню діяльності
підприємства з метою збільшення прибутку підприємства, тому сума
2213,3 тис. грн. оплачена за проведення маркетингових
досліджень, включена до складу валових витрат підприємства
правомірно.
ДПІ у Маліновському районі м. Одеси під час перевірки
встановила, що підприємством позивача за перевіряємий період
проводилась виплата грошових коштів із каси ТОВ "Ф" покупцям
неплатникам ПДВ - фізичним особам (кінцевому споживачу) при
здійсненні повернення товару продавцю таких товарів - ЗАТ "Ф",
що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму
6 472, 00 грн.; підприємством позивача до складу податкового
кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим
накладним, що не містять обов'язкових реквізитів, внаслідок чого
завищено податковий кредит на загальну суму 1 483 237, 00 грн.;
підприємством позивача віднесено до складу податкового кредиту
ПДВ по товарах з минулим терміном придатності, вартість яких не
відноситься до складу валових витрат, внаслідок завищено
податковий кредит на суму 4 171, 00 грн.; підприємством позивача
віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по маркетинговим
послугам згідно договору № 1-ЄК від 21.05.2002, додатку № 1,
вартість яких не відноситься до складу валових витрат, внаслідок
чого завищено податковий кредит на суму 381 000, 00 грн.;
підприємством позивача необґрунтовано завищено податковий кредит
жовтня 2002 р. на 106 493, 00 грн., листопаду
2002 р. на 61 297, 00 грн. та занижено податковий кредит грудня
2002 р. на 167 790, 00 грн..
Згідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.5.1 та пп. 7.5.3 (в редакції, що діяла на
дату складання і видачі підприємству податкової накладної та
віднесене нею суми ПДВ до податкового кредиту) пункту 7.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої події або дата списання коштів
з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в
разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що
засвідчує факт придбання платіжного податку товарів (робіт,
послуг), а для бартерних (товарообмінних) операцій - дата
здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася після
першої з подій, обумовлених пп.7.3.4 цієї статті.
Зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю
ПДВ, складати та видавати йому податкову накладну ( пп. 7.2.4
п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (
168/97-ВР )). Податкова накладна складається у момент виникнення
податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є податковим
документом і одночасно розрахунковим документом. Підпунктом
7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податкова накладна
повинна містити, зокрема, порядковий номер і місце розташування
юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
Право на нарахування податку на додану вартість, та складання
податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим
як платники податку (пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду про задоволення позовних вимог в цій
частині - визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 31.03.2003 № 0001982301/0, обґрунтовує свою позицію
виходячи з наступного.
Позивач, на підставі актів про повернення грошових коштів
покупцям через РРО, звітів про використання РРО по супермаркету
"Сільпо" і гіпермаркету "Фоззі" за липень-грудень 2002 р.,
здійснив повернення грошових коштів за товари, помилково
проведені через РРО на загальну суму 38
836, 48 грн. в т.ч. ПДВ - 6 472, 00 грн. При поверненні грошових
коштів кінцевим споживачам, в разі скасування помилково пробитої
суми, зменшення доходу від реалізації було проведено в тому
звітному періоді, в якому здійсненне повернення. При цьому не
відбувається перегляд цін, як визнає відповідач, а має місце
розірвання договору купівлі-продажу і зменшується база
оподаткування, тому апеляційний господарський суд правомірно
визнав дії відповідача щодо донарахування ПДВ при поверненні
товару безпідставними.
Твердження відповідача про невідповідність змісту виданих
позивачем податкових накладних вимогам податкового
законодавства, а саме відсутність обов'язкових реквізитів
податкової накладної, спростовується апеляційним господарським
судом з посиланням на те, що відсутність у реквізитах податкових
накладних опису (номенклатури) товарів, їх кількість і об'єм,
ціна продажу, підтвердженні позивачем іншими документами: щодо
оприбуткування товарів, актами виконаних робіт, що фактично дає
підстави вважати, податкові накладні такими, які відповідають
первісним документам бухгалтерського обліку. В той же час,
апеляційний господарський суд зазначає, що відсутність
обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пп.
7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в будь-якому випадку не передбачає застосування
відповідальності у вигляді виключення з податкового кредиту
покупця сум ПДВ, сплачених продавцеві при придбані товарів
(робіт, послуг).
В частині віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ
по маркетинговим послугам згідно договору № 1-ЄК від 21.05.2002
додатку № 1, апеляційний господарський суд встановив, що
надані позивачем маркетингові послуги, на виконання зазначеного
договору, відносяться до валових витрат, тому позивачем
правомірно віднесено до податкового кредиту суму
381 000, 00 грн..
Відповідачем під час перевірки встановлено, що на підставі
ст.ст. 2, 11, 12, п. 3 ст.17, ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
із сум,
які були виплачені ЗАТ "Ф" фізичним особам за придбані ними
акції, має бути утриманий та перерахований прибутковий податок
на суму 55 047, 15 грн..
Згідно ст. 5 п. 1 пп. "з" Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
(із змінами та
доповненнями) до сукупного оподатковуваного доходу одержаного
громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не
включаються доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та
інших корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в
процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або
компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового
придбання за власні кошти працівниками підприємств, що
приватизуються, та особами, визначеними статтею 25 Закону
України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12
) (підпункт "з" пункту 1 статті 5 із змінами внесеними згідно
із законом України від 13.02.1998 № 129/98 ( 129/98-ВР ) (129/98-ВР)
, в
редакції Закону України від 23.03.1999 № 539-ХІV ( 539-14 ) (539-14)
).
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 31.03.2003 № 0000821702/0, встановив,
що зазначеними в акті фізичними особами були придбані акції ЗАТ
"Магазин", статутний фонд якого сформовано за рахунок
приватизаційних майнових сертифікатів і особистих внесених
грошових коштів учасників, вказаних в акті, які були внесені в
порядку пільгової підписки на акції. Відповідно до вимог п. 1
"з" ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
такі доходи не
включаються до сукупного оподаткованого доходу громадян.
Предметом дослідження судових інстанцій при розгляді судової
справи стали представлені позивачем докази, що підтверджують
своєчасне направлення довідок Ф.2 в податкову інспекцію за
місцем проживання громадян, які придбали акції, тому
донарахування відповідачем прибуткового податку на суму 55 047,
15 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових)
санкцій у розмірі 110 094, 30 грн. є неправомірним.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про затвердження
штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" (
436/95 ), у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності норм з регулювання обігу готівки у національній
валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові
санкції у вигляді штрафу у розмірі здійснених виплат - за
витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт,
послуг) та інших касових надходжень (крім коштів отриманих із
кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за
винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат
громадянам на поховання, допомоги при народжені дитини, одиноким
та багатодітним матерям, на лікування у разі хвороби,
компенсацій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи) за наявності податкової заборгованості.
За пунктом 2.12 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті України ( z0237-01 ) (z0237-01)
, затвердженого
Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001
№ 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.03.2001 за № 237/5428 визначено, що готівкова виручка
підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не
використаної за призначенням, може використовуватись ними для
забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а
також для проведення розрахунків з бюджетами та державними
цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими
платежами). Підприємства, що мають податковий борг здійснюють
виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через
екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів,
одержаних з установ банків.
Перевіркою відповідача встановлено факт проведення підприємством
позивача у періоди з 19.08.2002 по 22.08.2002 з готівкової
виручки виплат, пов'язаних з оплатою праці, за наявності в нього
податкового боргу на суму 300, 00 грн., а саме: видано
матеріальну допомогу В-ко К.М. у сумі 300,
00 грн., видатковий касовий ордер № 868 від 21.08.2002.
Однак, апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновками
місцевого господарського суду, дійшов висновку, що застосування
до позивача штрафних санкцій за порушення вимог вищезазначеного
Указу неправомірно, оскільки в даному випадку мало місце видача
матеріальної допомоги фізичній особі, яка не перебуває з
підприємством позивача у трудових відносинах. Разом тим,
судовими інстанціями встановлено, що за даними карток особового
рахунку платника у позивача обліковується податковий борг в сумі
44, 63 грн. - збір до державного фонду охорони природного
середовища, всупереч встановленого відповідачем податкового
боргу на суму 300, 00 грн..
Таким чином, правова позиція апеляційного господарського суду
базується на наявних у справі доказах, представлених позивачем,
та досліджених судовими інстанціями при розгляді справи.
За таких обставин, постанова Одеського апеляційного
господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства,
тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському
районі м. Одесі від 23.01.2004 № 336/10-01 залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003 у справі № 23/80-03-2646 - без змін.