ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2004 Справа N А-27/319-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.06.2003р.
у справі № А-27/319-02 Господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФР"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2003р.
позов задоволено частково: визнані недійсними: податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському
районі м. Харкова від 10.06.2002р. № 0001181701/0000821701/10 в
частині донарахування прибуткового податку з громадянки Светличної
у сумі 2097,36грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі
6292,08грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.06.2002р.
№ 118-23-104-30235551/ про нарахування податку на прибуток у сумі
105210грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 7840грн.;
податкове повідомлення-рішення від 10.06.2002р.
№ 118-23-104-30235551/ про нарахування податку на додану вартість
у сумі 358грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі
170грн., податкове повідомлення-рішення від 10.06.2002р.
№ 118-23-104-30235551/ в частині застосування штрафних санкцій за
не придбання торгового патенту в сумі 4480грн. № 38 від
27.09.2002р. В решті позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.06.2003р. залишено без змін рішення Господарського суду
Харківськоє області від 21.05.2003р.
Не погодившись прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова
подала касаційну скаргу, в якій просить дані рішення скасувати та
у задоволенні позову відмовити. Свою вимогу Державна податкова
інспекція у Московському районі м. Харкова мотивую тим, що
господарським судом попередніх інстанцій порушено ст. ст. 43, 83,
84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника Державної
податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, який
з'явився в господарське засідання суду касаційної інстанції,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
касаційна скарга Державної податкової інспекції у Московському
районі м. Харкова підлягає задоволенню частково.
За перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства України, повноти та своєчасності сплати до
бюджету податків та інших платежів за період з 01.01.2001 р. по
01.04.2002 р., про що відповідачем 31.05.2002р. складено акт. За
даним актом податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2002р.
№ 118-23-104-30235551/ позивачу було нараховано податок на
прибуток в сумі 105210грн. та застосовані штраф у розмірі 7840,0
грн. за порушення положень п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; податковим
повідомленням-рішенням від 10.06.02 р. від № 118-23- 104-30235551/
позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 358грн. та
застосовані фінансові санкції в розмірі 170,0 грн.; податковим
повідомленням-рішенням від 10.06.02 р. від № 118-23-104-30235551/
до підприємства була застосована фінансова санкція в розмірі
8960,0 грн. за непридбання торгового патенту; податковим
повідомленням-рішенням від 10.06.2002р.
№ 0001181701/00008717001/10 донараховано прибутковий податок у
розмірі 3437,21грн. та застосовано штраф у сумі 6874,42грн.
Згідно ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будьякі
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору. Отже, як випливає з приписів даної правової
норми, наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються
вимоги і заперечення сторін встановлюється на підставі доказів.
Правила щодо належності і допустимості доказів викладені у ст. 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Згідно п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків. Отже, як випливає з аналізу
вищенаведених правових норм, належними доказами у спорі щодо
нарахування фінансових санкцій контролюючим органом є документи,
надані платником податку - позивачем, які спростовують підстави
щодо правомірності нарахування відповідачем фінансових санкцій та
підтверджують доводи позивача, що нарахування здійснене
контролюючим органом є помилковим.
Проте, господарський суд попередніх інстанцій у порушення
вищенаведених правових норм розглянув акт перевірки відповідачем
позивача, при цьому не встановив відповідних обставин на підставі
доказів, наданих позивачем, з яких би випливало, що відповідачем
при прийнятті оспорюваних податкових повідомленьрішень порушено
відповідні норми законодавства. Натомість господарський суд дає
оцінку акту перевірки та досліджує обставини щодо порушень, що
містить даний акт, незважаючи на той факт, що даний акт предметом
оскаржування не є.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оскільки
господарським судом попередніх інстанцій не оцінено всі докази та
не розглянуто всебічно повно в судовому процесі всі обставини
справи у їх сукупності, керуючись законом, то господарським судом
порушено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено відповідних доказів та не встановлено обставини справи,
які мають значення для правильного вирішення даного господарського
спору, а касаційній інстанції таке право не надано, то справа
підлягає направленню на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському
районі м. Харкова задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від
21.05.2003р. та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 24.06.2003р. у справі № А-27/319-02 і передати справу на
новий розгляд до Господарського суду Харківської області.