480/1034/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідок на постійне проживання - 11.02.2021 Прийняття

перевіривши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - УДМС в Сумській області, відповідач), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення №31 від 26 березня 2019 року Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017року, виданих громадянину Іраку ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №31 від 26 березня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 22 грудня 2015 року громадянину Іраку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю Іраку, паспорт НОМЕР_3, виданий 22 січня 2015 року в м. Багдад.

Видані на підставі дозволу на імміграцію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017 року скасовані на підставі пп.1 п.64, пп. 4 п. 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25 квітня 2018 (321-2018-п) року. Після прийняття вказаного рішення ОСОБА_1 зобов`язаний протягом місяця виїхати з України, в противному випадку він підлягає видворенню з території України в примусовому порядку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки документ на підставі якого отримано дозвіл на імміграцію (а саме батьківство позивача щодо громадянки України) станом на дату проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення втратив чинність, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення № 31 від 26 березня 2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017 року, виданих громадянину Іраку ОСОБА_1 .

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано до суду будь-яких об`єктивних доказів того, що позивач для отримання дозволу на імміграцію надав неправдиві відомості чи підроблені документи. Крім того, документ, на підставі якого позивач отримав дозвіл на імміграцію - свідоцтво про народження ОСОБА_1, серія НОМЕР_4, видане 28 травня 2015 року, в якому позивач був записаний батьком дитини, було чинне на момент отримання такого дозволу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що апеляційний суд незаконно скасував рішення суду першої інстанції, не застосувавши до правовідносин норми Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію та подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (1983-2002-п) та невірно надав оцінку застосування приписів пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Як на підставу касаційного оскарження УДМС в Сумській області посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року по справі №320/849/19.

Позиція інших учасників справи

14 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області.

Відзив обґрунтований тим, що судом апеляційної інстанції при вирішені спору додержано норми процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, що виключає будь-які підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та є підставою для залишення без задоволення касаційної скарги Управління Державної міграційної служби України в Сумській області.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 прибув в Україну 2015 року для навчання в клінічній ординатурі факультету після дипломної медичної освіти Медичного інституту Сумського державного університету зі спеціальністю "Терапія" на базі кафедри сімейної медицини з курсом дерматовенерології, термін навчання - 2 роки.

За період проживання в Україні з 2015 року до цього часу до кримінальної відповідальності позивач не притягувався, протиправних дій не вчиняв і своїми діями не створював загроз національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, правам та законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, в поле зору правоохоронних органів не потрапляв і з приводу протиправної діяльності до правоохоронних органів ні разу не запрошувався.

22 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію № 05/8285 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", як батько громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 42, 43, 44).

На підставі заяви позивача від 23 грудня 2015 року № 1045 його було документовано безстроковою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 (а.с. 45, 47).

На виконання п. 5.11 рішення Колегії ДМС України від 01 червня 2018 року, відповідачем в ході перевірки матеріалів встановлено, що згідно інформації, отриманої з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, з актового запису про народження вищевказаної дитини 15 грудня 2016 року реєстратором Ковпаківського районного у місті Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління в Сумській області виключені відомості про батька дитини шляхом видалення інформації про ОСОБА_1 (а.с. 60). Підставою внесення змін стало рішення Ковпаківського районного суду м. Суми про виключення відомостей із актового запису про народження дитини № 592/4809/16-ц від 27 липня 2016 року, заява від 15 грудня 2016 року № 166-03.1-78 999 (а.с. 51-57).

З урахуванням проведеної перевірки, Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області складено висновок про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, затверджений 26 березня 2019 року, так як документ, який став підставою для видачі дозволу на імміграцію втратив чинність. (а.с. 61-63).

У зв`язку з цим, 26 березня 2019 року відповідачем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" та пп. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (321-2018-п) (надалі - Порядок) прийнято рішення № 31 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, виданого 22 грудня 2015 року та видані на підставі цього дозволу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017 року (а.с. 64).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Релевантні джерела права та їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено. Що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (3773-17) .

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про імміграцію" особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

За правилами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Приписами ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III (2402-14) ) визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

За приписами пунктів 21-25 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 №1983 (1983-2002-п) дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

В силу вимог п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (1983-2002-п) (далі - Порядок № 1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 22 Порядку № 1983 визначено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Судами встановлено, що підставою для надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне місце проживання позивача стало те, що позивач є батьком громадянки України.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року №55/18793 (z0055-11) підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, а згідно пункту 2.16.2. Правил за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 липня 2016 року ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Ковпаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції про виключення відомостей з актового запису про народження дитини задоволено повністю. Виключено із актового запису № 597 від 31 травня 2013 року про народження, виданого Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, відомості про батьківство ОСОБА_1, як батька дитини ОСОБА_1 (а.с. 60).

15 грудня 2016 року реєстратором Ковпаківського районного у місті Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Сумській області виключені відомості про батька дитини шляхом видалення інформації про ОСОБА_1 . Підставою внесення змін стало рішення Ковпаківського районного суду м. Суми про виключено із актового запису відомості про позивача, як батька дитини ОСОБА_1 у справі № 592/4809/16-ц від 27 липня 2016 року, заява від 15 грудня 2016 року № 166-03.1-78 999 (а.с. 57).

Пунктом 1 ч.1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, дозвіл на імміграцію був скасований відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", оскільки було з`ясовано, що ОСОБА_1, громадянин Республіки Ірак, не є батьком дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Суми Сумської області.

Отже, підстава для отримання дозволу на імміграцію (а саме батьківство позивача щодо громадянки України) станом на дату проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення втратила чинність, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення №31 від 26 березня 2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017 року, виданих громадянину Іраку ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №320/849/19.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанцій, що підстава для отримання дозволу на імміграцію (а саме батьківство позивача щодо громадянки України) станом на дату проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення втратила чинність, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення №31 від 26 березня 2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідок на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та серії НОМЕР_2 від 18 липня 2017 року, виданих громадянину Іраку ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються судом в якості належних.

Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області необхідно задовольнити, скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року і залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року.