580/1197/17 Про визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету міської ради щодо недоплати особі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня - 03.07.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В. (головуючий), суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б., у справі за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - визнати дії відповідача незаконними;

1.2 - стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5035 грн.

2. Лебединський районний суд Сумської області постановою від 14 вересня 2017 року позов задовольнив частково.

Визнав дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у відповідних розмірах згідно Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - Закон №3551-XII (3551-12) ) протиправними;

Зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону №3551-XII в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що визначається відповідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведених виплат. У іншій частині позовних вимог відмовив.

2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону №3551-XII (3551-12) є протиправними.

3. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 листопада 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 (223-2017-п) "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) і "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) (далі - постанова КМУ №223), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Бюджетним кодексом України (2456-17) , з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) , у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 Позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені Законом №3551-XII (3551-12) .

4.2 Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги як інвалід війни відповідно до положень Закону №3551-XII (3551-12) , що не заперечується сторонами, спірним є питання щодо розміру вказаних виплат у 2017 році.

4.3 Згідно довідки від 20 липня 2017 року №05-03/172, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області відповідно до Постанови КМУ №223 виплатило позивачу у 2017 році одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій в сумі 1200 грн.

4.4 Не погодившись із розміром виплаченої разової грошової допомоги, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та прийняти нову у відповідності до Конституції України (254к/96-ВР) , рішень Конституційного Суду України та Закону №3551-XII (3551-12) .

5.1 На обгрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що:

- Згідно з абзацом другим статті 2 Закону №3551 нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними;

- Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 визначено, що законом про Держбюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина;

- Постанова КМУ №223 є недійсною, оскільки втратила свою чинність одночасно з втратою чинності Закону України №79-VIII (79-19) , тобто 1 січня 2016 року;

- Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року (v003p710-12) №3-рп, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що Верховною Радою України надано право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та розмірі соціальних виплат лише у випадках передбачених законом.

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

8. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до статті 12 Закону №3551, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) , встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

10. Згідно зі статтею 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (2456-17) .

11. Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (2456-17) установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та Закону №3551-XII (3551-12) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

12. Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (79-19) (далі - Закон №79-VІІІ (79-19) ) який набув чинності з 1 січня 2015 року.

13. Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII (3551-12) .

14. Постановою КМУ №223 встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами №3551-XII (3551-12) і "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 1200 гривень.

15. Зазначені положення Закону №79-VІІІ (79-19) неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 (223-2017-п) є також чинними.

16. Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

17. Суд апеляційної інстанції, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України, обґрунтовано послався на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (v003p710-12) .

18. Так, у Рішенні №3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

19. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

20. Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

21. Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

22. Колегія суддів зазначає, що право встановлювати порядок та розмір спірної допомоги Кабінету Міністрів України надано не Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) , а Бюджетним кодексом України (2456-17) в редакції Закону №79-VІІІ (79-19) , а тому посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) у справі №10-рп/2008 у цій частині є безпідставними.

23. Ураховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році відповідач правомірно керувався постановою №223.

24. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права.

25. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення апеляційного суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

26. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -