813/1520/16 Про визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції про звільнення особи з посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 03.07.2020 Прийняття

за касаційною скаргою Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Носа С. П., суддів: Кухтея Р.В., Яворського І.О.), -

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 04.04.2016 № 16-О "Про звільнення" в частині звільнення 04.04.2016 завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності);

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 05.04.2016 на посаді завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб;

- стягнути з Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.04.2016 по 04.05.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні позивача з роботи не було враховано наявність у нього переважного права на залишення на роботі, оскільки продуктивність праці в позивача є вищою, за інших працівників, на утриманні перебуває двоє дітей, а стаж роботи в податкових органах позивача є більший, ніж у інших працівників в тому числі у ОСОБА_2, відтак наказ № 16-О від 04.04.2016 "Про звільнення" в частині звільнення завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 з роботи є незаконним.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 04.04.2016 № 16-О в частині звільнення завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з 05.04.2016.

Постановлено стягнути з Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7652,09 грн. з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3836,89 грн. з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що виходячи із правової природи проведених змін в організації праці Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (у частині, що стосується позивача), такі зміни не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача, оскільки фактично змінилася лише назва структурного підрозділу у якому працював позивач (із "Сектор адміністрування майнових податків"" на "Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб"). При цьому, правовий статус таких підрозділів не змінився, крім того у штаті як ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада "завідувач сектору" яку займав позивач до його звільнення.

5. Судами першої та апеляційної інстанцій констатовано, що в структурному підрозділі, в якому працював позивач, не відбулися зміни у його складі за спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що звільнення позивача ґрунтується на помилковому застосуванні відповідачем норм п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про його незаконність, оскільки фактично займана позивачем посада скорочення не зазнала.

7. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звільнивши позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування позивача на відповідній посаді у новоутвореному управлінні, що свідчить про порушення встановленого порядку його звільнення.

8. Також суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 01.07.2015 у справі № 6-491цс15, згідно якої власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

9. Задовольняючи позовні вимоги в частині компенсації вимушеного прогулу суди виходили з того, що в матеріалах справи містяться довідка № 4058/9/13-08-05-00 від 02.06.2016 про доходи позивача за останні 2 місяці перед звільненням, відповідно до якої середньоденна заробітна плата за останні два місяця роботи складає 178, 46 грн., а середньомісячна заробітна плата за останні два місяця роботи складає 3836, 89 грн. При цьому, оскільки тривалість вимушеного прогулу позивача складає 69 робочих днів, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 12313,74 грн. (178, 46 грн. х 69 днів).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10. Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 31.10.2016 подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016.

12. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/29911/16 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 для розгляду справи № 813/1520/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №648/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М.

15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 для розгляду справи № 813/1520/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

16. Ухвалою судді Верховного Суду від 02.07.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

18. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у 2016 році відбулося скорочення штатної чисельності працівників.

19. Крім того, в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області згідно штатного розпису на 2016 рік, який затверджено 16.01.2016, не передбачено сектору адміністрування майнових податків та управління доходів і зборів з фізичних осіб.

20. Також скаржник вказує на те, що у ст. 42 КЗпП України не встановлено критеріїв визначення кваліфікації працівника.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 28.05.2001 на різних посадах та з 06.02.2015 на посаді завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

22. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 840 (840-2015-п) "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2015 № 85" щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів ДФС, наказу ДФС України від 11.12.2015 № 978 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС, наказів ДФС України від 25.12.2015 № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС" від 17.01.2016 № 17 "Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови", наказів Дрогобицької ОДПІ від 01.02.2016 № 67 "Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області" та затвердження переліку індексів структурних підрозділів" та від 02.02.2016 № 69 "Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області" та у зв`язку з скорочення штатної чисельності Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, позивача про вивільнення було попереджено під підпис 02.02.2016.

23. У повідомленні було вказано про наступне звільнення із займаної посади 04.04.2016, а також було зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області будуть запропоновані протягом двох місяців.

24. Наказом Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області № 10-О від 04.03.2016 переведено з 25.03.2016 головного державного ревізора інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів управління податків і зборів з фізичних осіб з посадовим окладом згідно штатного розпису у розмірі 1544 грн., на місяць, як такого, що успішно пройшов стажування. ОСОБА_2 працює на посаді завідувача сектору, стаж його роботи станом на 31.03.2016 (загальний 13р. 11 м., стаж роботи в органах державної служби - 13 р.5 м).

25. Відповідачем 04.04.2016 прийнято наказ № 16-О "Про звільнення" завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб ОСОБА_1 з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності). Позивач звільнений з посади завідувача сектору, стаж роботи його станом на 31.03.2016 (загальний 17р. 11 м., стаж роботи в органах державної служби - 14 р.9 м.).

26. Крім того судами встановлено, що відповідно до наказу № 67 від 01.02.2016 "Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області" та затвердження переліку індексів структурних підрозділів" надано структуру Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка затверджена начальником ГУ ДФС у Львівській області. 18.01.2016 згідно наданої структури зазначено індекс структурного підрозділу 13-09-13 та назву структурного підрозділу Управління податків і зборів з фізичних осіб із штатною чисельністю -21 працівник, де включено адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб із штатною чисельністю 2 працівники.

27. Також з наданих штатних розписів за 2015 та на 2016 роки Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області встановлено, що у самій структурі відбулося перейменування управління, а саме: з 18.01.2016 Управління доходів і зборів з фізичних осіб перейменовано на Управління податків і зборів з фізичних осіб, а також відповідно перейменовано назву сектору "Сектор адміністрування майнових податків" на "Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб".

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

28. Конституція України (254к/96-ВР)

28.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28.2. Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

29. Кодекс законів про працю України (322-08) .

29.1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України (322-08) ) підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

29.2. Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

29.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

29.4. Частиною другою КЗпП України (322-08) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

29.5. Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

29.6. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Оцінюючи матеріали справи та обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

31. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

33. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивача у справі було повідомлено про наступне вивільнення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 840 (840-2015-п) "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2015 № 85" щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів ДФС, наказу ДФС України від 11.12.2015 № 978 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС, наказів ДФС України від 25.12.2015 № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС" від 17.01.2016 № 17 "Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови", наказів Дрогобицької ОДПІ від 01.02.2016 № 67 "Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області" та затвердження переліку індексів структурних підрозділів" та від 02.02.2016 № 69 "Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області".

34. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що у самій структурі відповідача відбулося перейменування управління, а саме: з 18.01.2016 Управління доходів і зборів з фізичних осіб перейменовано на Управління податків і зборів з фізичних осіб, а також відповідно перейменовано назву сектору "Сектор адміністрування майнових податків" на "Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб", проте такі зміни не мали жодного відношення до посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб, на якій працював позивач, оскільки не призвели до скорочення посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб, яку займав позивач так як в новоутвореному управлінні така посада також існує.

35. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що такі зміни не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача, оскільки фактично змінилася лише назва структурного підрозділу у якому працював позивач (із "Сектор адміністрування майнових податків" на "Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб"), при цьому правовий статус таких підрозділів не змінився, крім того у штаті як ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада "завідувач сектору" яку займав позивач до його звільнення, в структурному підрозділі не відбулися зміни у його складі за спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

36. Враховуючи встановлені судами обставини Верховний Суд констатує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів факту скорочення займаної позивачем посади та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

37. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не довів дотримання ним установленої законом процедури звільнення позивача, оскільки відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, повинен був та міг запропонувати позивачу іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов`язки), якою є посада завідувача сектору новоутвореному управлінні. При цьому наказом Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області № 10-О від 04.03.2016 переведено з 25.03.2016 головного державного ревізора інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів на вказану посаду.

38. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

При цьому, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 у справі №804/1542/16 (адміністративне провадження № К/9901/21292/18).

39. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у справі відсутні матеріали щодо виконання відповідачем обов`язку стосовно надання пропозицій позивачу про працевлаштування на наявних вакантних посадах, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, в тому числі і вакантну посаду завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів управління податків і зборів з фізичних осіб, на яку згідно з наказом відповідача 25.03.2016 переведений ОСОБА_2, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі.

40. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

41. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у 2016 році відбулося скорочення штатної чисельності працівників як обґрунтування законності звільнення позивача, оскільки судами встановлено, що відповідачем обов`язок по працевлаштуванню працівника згідно норм КЗпП України (322-08) не виконано.

42. Крім того, судами встановлено, що у позивача більший трудовий стаж як загальний, так і стаж державної служби, ніж у працівника відповідача ОСОБА_2, якого в період попередження позивача про наступне звільнення переведено на вакантну посаду завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів управління податків і зборів з фізичних осіб.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

44. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.