ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 28/214-03-5259
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши Спільного українсько-американського
касаційну скаргу підприємства “І”
на постанову від 18.11.2003
Одеського апеляційного господарського
суду
у справі № 28/214-03-5259
господарського суду Одеської області
за позовом Приватного підприємства фірми “ЯН”
до Спільного українсько-американського
підприємства “І”
про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків
за участю представників сторін:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2003
позов задоволено повністю, договір купівлі-продажу розірвано, з
СП “І” стягнуто на користь ППФ “ЯН” 420000 грн. основного боргу,
пені в сумі 114660 грн., витрати по оплаті держмита в сумі 1785
грн. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 рішення місцевого господарського суду змінено.
Стягнуто з Спільного українсько-американського підприємства “І”
на користь приватного підприємства фірми “ЯН” 420000 грн.
основного боргу, 1785 грн. держмита та 92,69 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаною постановою СП “І” звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить її скасувати, посилаючись на те, що обов’язок по оплаті
за переоформлення літаків повинно нести ППФ “ЯН”, оскільки воно
не надало відповідачу необхідну документацію для переоформлення
та реєстрації літаків.
Заслухавши пояснення представників сторін, доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
7.07.2000 між ППФ "ЯН" та СП "І" був укладений договір купівлі-
продажу № 41 літаків ЯК-40 № UR 87642 та ЯК-40 № UR 87818 на
суму 210000 грн. кожний.
Відповідно до розділу 5 цього договору передача літаків
здійснюється з моменту надходження на розрахунковий рахунок СП
"І" 420 000 грн., прийом-передача літаків оформляється у вигляді
акта, з моменту підписання якого право власності на літаки
переходить до ППФ “ЯН”.
Згідно п. п. 6.1. 6.2 договору СП "І" зобов'язувалось передати
всі необхідні документи, які підтверджують право власності на
літаки та у 15-денний термін переоформити реєстраційні свідоцтва
у Державному департаменті авіаційного транспорту України на ППФ
"ЯН".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оплату за літаки
здійснив у повному обсязі, що підтверджується довідкою СП "І"
/а.с.15/.
10.07.2000 сторони підписали акти прийому-передачі літаків ЯК-40
№ UR 87642 та № UR 87818, однак додатковою угодою від 18.08.2000
визнали вказані акти недійсними, акт прийому-передачі літака ЯК-
40 № UR 87818 датували днем підписання додаткової угоди, а акт
прийому - передачі літака ЯК-40 № UR 87642 зобов'язались
підписати після надання СП "І" реєстраційного свідоцтва,
оформленого на ППФ "ЯН".
Свої зобов'язання, передбачені п. 6.2 договору купівлі-продажу №
41 від 7.07.2000 по переоформленню літака ЯК-40 № UR 87642 СП
“І” не виконало.
Виходячи із змісту ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк
відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно зі ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання боржник повинен відшкодувати
кредитору заподіяні цим збитки.
Приймаючи рішення про розірвання договору купівлі-продажу № 41
від 7.07.2000 у зв'язку з його неналежним виконанням з боку СП
"І" та стягнення з останнього 420 000 грн. господарський суд
цілком вірно встановив обставини справи та дав їм належну
юридичну оцінку, з чим погодилась і апеляційна інстанція.
Разом з тим, судова колегія апеляційного господарського суду не
погодилась з висновком господарською суду щодо стягнення пені в
розмірі 1 14 660 грн. і зазначила наступне.
Відповідно до п. 7.3 зазначеного договору в разі невиконання СП
„І" обов'язку по переоформленню літаків на ППФ “ЯН” СП "І"
повинно сплатити пеню в розмірі 0,1 % від перерахованої суми
договору за кожний день прострочення протягом 15 днів, після
чого договір може бути розірваний за вимогою ППФ "ЯН", внаслідок
чого СП "І" відшкодовує позивачу суму договору та пеню в
передбаченому розмірі.
Таким чином, стягнення пені з СП "І" передбачено лише за 15 днів
прострочення зобов’язання, а тому господарський суд помилково
стягнув пеню за 6 місяців, оскільки це не відповідає умовам
договору № 41 від 07.07.2000, а також суд не врахував те, що
строк позовної давності минув.
Відповідно до ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для стягнення пені
встановлений скорочений строк позовної давності – 6 місяців і
підстав для його відновлення немає.
Враховуючи вимоги ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, судова колегія
апеляційного суду дійшла висновку, що строк позовної давності
щодо стягнення пені минув, а тому вимоги ППФ “ЯН” в цій частині
не підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що ППФ “ЯН” в порушення п. 6.7
договору не взяв на себе витрати по здійсненню реєстрації
повітряних суден та не надав необхідні для цього документи
вважає необгрунтованим, оскільки СП “І” не надало належних
доказів в підтвердження цих доводів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж згідно п. 6.2 договору обов’язок по реєстрації літаків
покладений саме на СП “І”.
Посилання СП “І” на те, що ППФ “ЯН” прийняло часткове виконання
ў відповідно до ст. 163 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не вправі вимагати
розірвання договору, посилаючись на його неналежне виконання,
вважає помилковим, оскільки відповідач не виконав обов’язку,
передбаченого п. 6.2 договору № 41 від 07.07.2000 щодо
переоформлення літаків на ППФ “ЯН”. Згідно ст. 213 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
якщо внаслідок прострочення боржником виконання
втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від
прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків.
В силу вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
За таких обставин справи, апеляційний суд обґрунтовано дійшов
висновку, що обов’язок по реєстрації літаків покладено на СП “І”
і тому Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувана
постанова відповідає матеріалам справи та чинному законодавству
і підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 у справі № 28/214-03-5259 залишити без змін, а
касаційну скаргу – без задоволення.