240/6011/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість - 02.07.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Охрімчук І.Г., Смілянець Е.С.) у справі №240/6011/18 за позовом Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У грудні 2018 року Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2018 року №0036081415 (повністю) та №0036111415 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 329396,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 219597,00 грн і штрафними санкціями 109799,00 грн. На обґрунтування позову позивач вказував, що висновки, викладені в акті перевірки, є хибними й такими, що не відповідають дійсності.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 7 грудня 2018 року №0036081415; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 7 грудня 2018 року №0036111415 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 329396,00 грн, у тому числі за основним платежем 219597,00 грн та штрафними санкціями 109799,00 грн; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9055,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3200,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й прийняти нове, яким в позові відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник вказує, що суди не надали правової оцінки доводам контролюючого органу щодо безтоварності правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Так, на спростування реальності господарських операцій позивача з контрагентами контролюючий орган посилається на неможливість встановлення кінцевого виробника товарів та дослідження ланцюгів постачання. Крім того, вказує, що позивачем при формуванні показників податкової декларації з податку на додану вартість завищено бюджетне відшкодування та від`ємне значення. Також, висловлює свою незгоду із присудженням судом першої інстанції на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що працівниками ГУ ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 січня 2016 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21 листопада 2018 року.

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення позивачем:

п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), пп. 4, 5, 10, 11, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 (z0750-99) , п. 5, 6, 7, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (z0027-00) , та п. 6 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року №73 (z0336-13) , ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 3 ст. 8, п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, пп. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 та 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обігу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 420625,00 грн;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9, п. 200.4 "б" ст. 200 ПК України та п.п. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року (z0159-16) , в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за червень 2018 року на суму 182870,00 грн.

На підставі акта перевірки 7 грудня 2018 року ГУ ДФС в Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0036081415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 274305,00 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 182870,00 грн та за штрафними санкціями - 91435, 00 грн;

- №0036111415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму - 635938,00 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 420625,00 грн та за штрафними санкціями - 210313,00 грн.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки встановив, що факт проведення господарських операцій Овруцьким щебеневим заводом з ТОВ "Західторгінвест", ТОВ "Гранзапчастина" та ТОВ "Промтяжінвест" підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (п. "б").

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 травня 2017 року між ТОВ "Західторгінвест" (продавець) та Овруцьким щебеневим заводом Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту (покупець) укладено договір купівлі-продажу №29/05-1, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця запчастини до кар`єрного обладнання, а покупець зобов`язується прийняти обладнання та оплатити його на умовах даного договору. На виконання умов означеного договору позивачем отримано товар: кільце регулювальне, опорне кільце дробарки, ролики конвеєрні, броню конусну нерухому, броню нерухому, броню нижню.

Також, 17 січня 2018 року між ТОВ "Гранзапчастина" (продавець) та Овруцьким щебеневим заводом (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1701/18, за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцеві товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. На виконання умов даного договору позивачем було отримано товар (броню конусну).

Окрім того, 16 квітня 2018 року між ТОВ "Промтяжінвест" (продавець) та Овруцьким щебеневим заводом (покупець) укладено договір купівлі-продажу №44/18, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар в асортименті, кількості й по ціні згідно з рахунком (специфікації) й оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до умов договору позивачем було отримано товар (зірочки, ланцюги гусеничні, башмаки, болт з гайками, долото Kwanglim, ролики опорні).

Як встановили суди, розрахунки за отримані товари були проведені позивачем у повному обсязі. Придбані запчастини, в свою чергу, було отримано на склад позивача та використано у виробництві для ремонту конвеєрного обладнання, що підтверджується картками- рахунками 207 (запасні частини) та картками складського обліку матеріалів.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що проведення господарських операцій Овруцьким щебеневим заводом з ТОВ "Західторгінвест", ТОВ "Гранзапчастина" та ТОВ "Промтяжінвест", факт купівлі-продажу товарів та їх оплата підтверджується належним чином оформленими документами: договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, прибутковими ордерами, рахунками на оплату та банківськими виписками з особового рахунку позивача. Також, як встановили суди, надані картки складського обліку матеріалів підтверджують фактичну наявність отриманого позивачем товару та його рух за укладеними правочинами. Окрім того, станом на час вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстрованими як юридичні особи, володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, й, більш того, належність оформлення виданих ним податкових накладних податковим органом не заперечувалась.

Відповідачем, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, які б ґрунтувалися на об`єктивній інформації та спростовували факти господарської діяльності позивача з контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Житомирській області від 7 грудня 2018 року №0036081415 та №0036111415 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 329396,00 грн, у тому числі за основним платежем 219597,00 грн та штрафними санкціями 109799,00 грн.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суди повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права з боку судів попередніх інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції теж не встановлено.

Що стосується стягнення судом першої інстанції на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Дослідивши й проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на правничу допомогу суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви й стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн.

На переконання колегії суддів при вирішенні заяви представника позивача судом було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд навів мотиви, з яких він виходив при задоволенні заяви, й такі заявником касаційної скарги не спростовані.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області - без задоволення.