ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 20/332
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
комунального підприємства "ВК" на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 6 травня 2003 року у справі
№ 20/332 за позовом комунального підприємства "ВК" до комунального
житлового підприємства № 16, за участю третьої особи, що не
заявляє самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю
"НК" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2002 року комунальне підприємство "ВК" звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
комунального житлового підприємства № 16 про стягнення
заборгованості в сумі 1953070,04 грн. та 787,74 грн. пені,
посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 686 від 25
травня 1997 року щодо оплати послуг за подачу води та приймання
стічних вод до комунальної каналізації.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14
січня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача
на користь позивача 1375760,13 грн. основного боргу та судові
витрати. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідачем подана апеляційна
скарга.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3
квітня 2003 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
залучено товариство з обмеженою відповідальністю "НК".
Постановою того ж суду від 6 травня 2003 року рішення місцевого
суду змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 140881
грн. основного боргу та судові витрати, а в решті позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
другої інстанції та залишити без змін рішення місцевого суду,
посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду
прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без
змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представників відповідача, які заперечували
проти касаційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій, 25 травня 1997 року між сторонами укладено договір
№ 686 на постачання питної води та приймання стічних вод.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд
виходив з того, що відповідачем не виконані умови договору щодо
оплати за отримані послуги, заборгованість по яких складає
1625129,65 грн. З урахуванням пропуску позивачем строку позовної
давності по заборгованості, що виникла до 1 серпня 1999 року в
сумі 249869,52 грн., заборгованість зменшена на вказану суму та
визначено до стягнення заборгованість в сумі 1375760,13 грн., що
виникла в період з 1 серпня 1999 року по 1 серпня 2002 року та
відмовлено в задоволенні позову в частині позову в сумі 249869,52
грн. за пропуском строку позовної давності і 239070,14 грн., що
перераховані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю
"НК".
Не погоджуючись з даним висновком місцевого суду та змінюючи
судове рішення, апеляційний господарський суд встановив дію
договору, на якому ґрунтуються вимоги, до 17 березня 2000 року, та
визначив до стягнення заборгованість в сумі 140881 грн. При цьому
суд послався на пропуск позивачем строку позовної давності і не
знайшов підстав для його відновлення.
Проте, з такими висновками суду другої інстанції погодитись не
можна.
В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом не з'ясовано та не зазначено в
постанові, чи надавались позивачем послуги відповідачу з
постачання води та приймання стічних вод після 17 березня 2000
року та чи приймав останній дані послуги.
Між тим, з'ясування даних обставин має істотне значення для
вирішення спору та впливає на правильність застосування норм
матеріального права, оскільки в силу ст. 4 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
права і обов'язки виникають не тільки з угод,
але і дій, які в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Судом другої інстанції не з'ясовано та не зазначено в постанові
розмір заборгованості відповідача за отримані послуги, за який
період вона виникла, в якому розмірі та за який період вона
підлягає відшкодуванню, не наведено розрахунку стягнутих сум.
Встановивши, що рішення суду першої інстанції стосується прав і
обов'язків іншої особи, що не була залучена до участі у справі, що
є безумовною підставою в силу ст. 104 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування судового
рішення, та залучивши до участі у справі третю особу, яка не
заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, апеляційним
судом рішення місцевого суду не скасовано, а змінено.
З огляду на викладене, оскаржувану постанову не можна визнати
законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
З цих же підстав не може бути залишене в силі рішення місцевого
суду.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати
дійсні права і обов'язки сторін, фактичні обставини справи і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства "ВК" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 січня
2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 6 травня 2003 року у справі № 20/332
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.