ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2004                                     Справа N 14/376

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            відкритого акціонерного товариства

відкритому засіданні     “Полтавахімаш”, м. Полтава

матеріали касаційної     (далі – ВАТ “Полтавахімаш”)

скарги                   

на постанову             Харківського апеляційного

                         господарського суду від 22.12.2003

у справі                 господарського суду Полтавської

                         області № 14/376

за позовною заявою       дочірньої компанії “Газ України”

                         Національної акціонерної компанії

                         “Нафтогаз України”, м. Київ як

                         правонаступника реорганізованої

                         дочірньої компанії “Торговий дім “Газ

                         України” Національної акціонерної

                         компанії “Нафтогаз України” (далі –

                         ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз

                         України”)

до                       ВАТ “Полтавахімаш”

про   стягнення 250 116 грн. 88 коп.

представник позивача     Каюн О.В.

представник відповідача  Пунтус м. Ю.

                       В С Т А Н О В И В:

Позивач   подав   позов   про  стягнення   250116,88   грн.,   в

т.ч.   185269,67   грн.  суми  неоплаченого   простого   векселя

№  763310146974, нарахованих інфляційних на суму боргу  22233,33

грн., річні в сумі 28409,25 грн. та 14204,63 грн. пені.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 23-25.09.2003

у   позові   відмовив  тому,  що  позивач  пропустив  строк   на

пред’явлення до оплати векселя, втративши належні йому права, що

грунтуються на зазначеному векселі.

Харківський   апеляційний  господарський  суд   постановою   від

22.12.2003  скасував  рішення  господарського  суду  Полтавської

області  від 23-25.09.2003 і позовні вимоги задовольнив частково

в сумі 185269,67 грн. заборгованості по векселю.

Постанова  мотивована тим, що позовні вимоги,  що  випливають  з

переказного   векселя   проти  акцептанта,   погашаються   після

закінчення трьох років з дня платежу.

В  іншій  частині  позову  відмовлено,  оскільки  строк  платежу

визначений не був, до оплати не пред’являвся, тому перерахування

штрафних санкцій та відсотків безпідставне.

У  касаційній скарзі ставиться питання про скасування  постанови

Харківського   апеляційного  господарського   суду   з   підстав

неправильного застосування норм матеріального права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач  є  векселедержателем простого векселя на суму 165269,67

грн.,  емітованого 10.12.99 відповідачам зі строком  оплати  “за

пред’явленням”.

Векселедержатель, який не отримав платіж, має право на стягнення

заборгованості за векселем у судовому порядку в межах вексельної

давності,   встановленої  Уніфікованим  законом  про   переказні

векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
        .

Простий  вексель,  строк  платежу за яким  не  зазначено  згідно

ст.ст.  76,34,77  Положення про переказний  та  простий  вексель

( v1341400-37  ) (v1341400-37)
        ,  вважається  таким,  що  підлягає  оплаті  по

пред’явленні, тобто протягом одного року від дати його видачі.

Векселедавець  простого векселя згідно ч.  1  ст.  78  вказаного

Положення ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
         зобов’язаний так само як акцептант  за

переказним  векселем  і  згідно з ч. 1 ст.  70  цього  Положення

( v1341400-37  ) (v1341400-37)
          позовні вимоги, що випливають  з  переказного

векселя  проти  акцептанта погашаються  після  закінчення  трьох

років з дня строку платежу.

За  висновками  суду  позов  подано  в  межах  строків  позовної

давності.

Щодо  посилання  скаржника  на те, що  він  перебував  під  дією

процедур  банкрутства,  то відповідно до  ухвали  господарського

суду  від 05.03.2003 у справі № 1069-8/52 провадження припинено,

оскільки  боржник  виконав всі зобов’язання перед  кредитором  і

вўдповўдач  не  навів правового обгрунтування щодо  застосування

положень    ст.    31    Закону   України    “Про    відновлення

платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”

( 2343-12 ) (2343-12)
         у зв’язку з припиненням провадження.

Судова колегія вважає, що обставини справи були всебічно і повно

досліджені  господарським судом апеляційної інстанції,  а  тому,

зважаючи  на  викладене,  постанова відповідає  вимогам  чинного

законодавства і підстав для її скасування немає.

Керуючись    ст.ст.    111-5,   111-7,   111-9    Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від

22.12.2003  у  справі  №  14/376 залишити  без  змін,  касаційну

скаргу – без задоволення.