826/9514/16 Про визнання протиправними дії Кабінету Міністрів України та зобов`язання вчинити дії - 02.07.2020 Прийняття

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Мельничука В.П., суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.)

у справі №826/9514/16

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи: Міністерство соціальної політики України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що визначена фіксована сума 949,00 грн. у абзаці 1 пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 (256-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" суперечить вимогам частини 3 статті 46 Конституції України, згідно якої, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 позов задоволено частково:

зобов`язано Кабінет Міністрів України внести до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) зміни, в абзаці першому п. 2 слова і цифри "949 гривень" замінити словами "прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність". В іншій частині позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017, позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 256 (256-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" опублікована в Урядовому кур`єрі від 02.04.2008 № 61, водночас останні зміни у визначеному чинним законодавством порядку було опубліковано в офіційному виданні України 01.12.2015.

6. Суд дійшов висновку, що з 01.12.2015, тобто з часу офіційного опублікування, вказана постанова Уряду набрала законної сили.

7. При цьому, колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 16.06.2016, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що він оскаржив спірне рішення відповідача у строки, встановлені КАС України (2747-15) , а саме: в межах шести місяців з дня, коли позивачу стало відомо про порушення його прав.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

10. Оскаржувана у справі постанова Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 (256-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" є нормативно-правовим актом.

11. Особливості оскарження нормативно-правових актів на час виникнення спірних правовідносин були передбачені статтею 171 КАС України (у редакції до 15.12.2017). Правила цієї статті не містять спеціальних вимог до строку звернення до адміністративного суду з позовами, предметом оскарження яких є нормативно-правові акти.

12. Згідно з частинами першою, другою статті 99 КАС України (у редакції до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Перевіряючи обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, Суд враховує сутність і ознаки нормативно-правового акту.

15. Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості, ознаки:

приймається як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою;

містить загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми;

розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

16. Звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу.

17. Конституційний Суд України у рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію

18. Суд зазначає, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту

19. Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акту, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

20. Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула?

21. З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

22. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №712/8985/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від такого висновку.

23. Зважаючи на наведений аналіз норм права та фактичних обставин адміністративної справи, змісту правового регулювання, Суд дійшов висновку про порушення норм процесуального права при постановлені судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали.

24. Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

25. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

26. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі №826/9514/16 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.