ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 3/155n
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Закритого акціонерного товариства
відкритому судовому комерційний банк "П"
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 15.10.2003 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 31
господарського суду Луганської області
за позовом Закритого акціонерного товариства
комерційний банк "П"
до Спеціалізованої Державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків
м. Луганськ
про про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 15.10.2003 року, по справі № 31
провадження у справі по сумі 1360 грн. донарахованого податку на
додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2550 грн.
по податковому повідомленню-рішенню від 27.03.03 р.
№ 80/08-24/20178026/0 СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Луганську припинене; у задоволенні позовних вимог по
сумі донарахованого податку на додану вартість в сумі 15465 грн. і
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2848 грн. по податковому
повідомленню-рішенню від 27.03.03 р. № 80/08-24/20178026/0 СДПІ по
роботі з великими платниками податків у Луганській області
відмовлене.
Позивач Закрите акціонерне товариство комерційний банк "П"
звернулось з касаційною скаргою на постанову Донецького
апеляційного господарського суду, яку просило скасувати та
прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись
на порушення судами норм матеріального права, а саме: суди
помилково застосували норми Інструкції про застосування Плану
рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої
постановою Правління НБУ від 21.11.1997 року № 388
( v0495500-97 ) (v0495500-97)
, суди не застосували ст. ст. 2, 51 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
, пп. 1.37 ст. 1
Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні"
( 2346-14 ) (2346-14)
, пп. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідач не скористався процесуальним правом на надіслання
відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача,
які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну
скаргу представників відповідача, перевіривши матеріали справи та
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що в перевіряємий
період позивач здійснював за договорами про оплату векселів їх
оплату, у яких банк виступає особливим платником. Операції
обліковувались на балансовому рахунку № 6113 "Комісійні доходи за
операціями з цінними паперами для клієнтів". Тобто позивач за
спірними операціями не надавав послуги з розрахунково-касового
обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових
коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та
доручення, що б давало змогу керуватись п. 3.2.5., п. 3.2. ст. 3
Закону України "Про ПДВ" .
Ці та інші висновки були зафіксовані перевіряючими в акті
перевірки інспекції від 25.03.03р.за № 8/08-24 ДСК, на підставі
якого спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з
великими платниками податків у м. Луганську прийняла податкове
повідомлення-рішення від 27.03.03р. № 80/08-24/20178026/0 про
визначення податку на додану вартість та застосування до позивача
фінансових санкцій.
Попередні судові інстанції правомірно не прийняли до уваги
твердження позивача стосовно того, що здійсненні та відображенні у
акті операції не можуть бути предметом оподаткування, оскільки
такі твердження суперечать вимогам чинного законодавства, є
безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Колегія суддів вважає, що від оподаткування ПДВ звільняється
безпосередньо виконання операцій з доміциліації, а не послуги по
виконанню означених операцій, які надавав позивач за комісійну
винагороду, і які оподатковуються ПДВ на загальних підставах (пп.
3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для
скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний
банк "П" № 20.1.3.2/9-3401 від 14.11.2003 року на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2003 року у
справі № 31 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.10.2003 року у справі № 31
- без змін.