ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м.Київ

справа № 813/3696/17

адміністративне провадження № К/9901/47615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (суддя Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2017 року №0011724001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 000,00 грн.

В позовній заяві Підприємець вказував на безпідставність висновку контролюючого органу про порушення нею норм законодавства щодо зберігання алкогольних напоїв, адже обов`язок внесення інформації до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв поширюється на суб`єктів господарювання, у яких місця зберігання алкогольних напоїв розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі; разом з тим, позивач здійснює торгівлю алкогольними напоями в закладі громадського харчування, адреса якого вказана в отримуваних нею ліцензіях, а тому вносити цю адресу до Єдиного державного реєстру місць зберігання не потрібно; крім того 31 серпня 2017 року у Підприємця закінчився строк дії ліцензії на право реалізації алкогольної продукції, а нову вона одержала лише 07 вересня 2017 року (перевірка здійснена 06 вересня 2017 року), відтак станом на час проведення перевірки реалізація алкогольних напоїв в кафе-барі позивача не здійснювалась.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та встановивши, що позивач провадить господарську діяльність за адресою, яка зазначена в її ліцензіях, вказали про відсутність у неї обов`язку вносити такі дані до Єдиного державного реєстру місць зберігання; крім того, здійсненою відповідачем перевіркою не виявлено обставин реалізації Підприємцем алкогольних напоїв у період, в який вона не мала на це відповідної ліцензії; при цьому за отриманням нової ліцензії вона звернулась своєчасно (ще до закінчення строку дії попередньої), тобто вжила всіх залежних від неї заходів з метою дотримання вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просило їх скасувати.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06 квітня 2009 року та перебуває на обліку в ДПI у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області.

06 вересня 2017 року посадовими особами Управління проведено фактичну перевірку Підприємця з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 06 вересня 2017 року №13/391/4000/18408/4809, яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) у зв`язку зі зберіганням алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

На підставі висновків акту перевірки 18 вересня 2017 року Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення №0011724001, яким до позивача застосовано фінансові санкції у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов наступного висновку.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно зі статтею 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Отже положеннями зазначеної статті обов`язок подання заяви про внесення місць зберігання, зокрема, алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання покладено саме на суб`єктів господарювання, які здійснюють/мають намір здійснювати реалізацію таких напоїв, для чого отримали відповідну ліцензію, а також стосується тільки тих місць зберігання алкогольних напоїв, які розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

За змістом частин 1 та 2 статті 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Як встановили суди, строк дії старої ліцензії позивача на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями закінчився 31 серпня 2017 року, при цьому, завчасно звернувшись за отриманням нової ліцензії, вона таку одержала лише 07 вересня 2017 року.

Відповідачем же перевірку проведено 06 вересня 2017 року та не встановлено здійснення Підприємцем торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензії.

Разом з тим, позивач здійснює свою підприємницьку діяльність, зокрема, роздрібну торгівлю алкогольними напоями в приміщенні закладу громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1, саме ця адреса визначена як в старій, так і в новій її ліцензіях, й за цією адресою Управлінням проводилась перевірка, якою виявлено знаходження алкогольних напоїв на суму 6430,00 грн., тобто у Підприємця були відсутні підстави для включення вказаного місця до Єдиного реєстру.

Відтак, суди, враховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені обставини, прийшли до висновку про недопущення Підприємцем, в даному випадку, порушень положень статті 15 Закону №481 та, як наслідок, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Що ж до доводів касаційної скарги Управління, то вони не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.