ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 2-23/5661-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандурін М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Управління Пенсійного фонду України в
касаційної скарги м. Керч АРК
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.07.2003
у справі АР Крим
господарського суду
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
м. Керч АРК
до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Керч
про стягнення 335 520,85 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явився
- в_дпов_дача: Зибіна Ю.Г.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 року Управління ПФУ в м. Керч АР Крим звернулось з
позовом до господарського суду про стягнення з Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в
м. Керч 335520,85 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
05.05.2003 року в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.07.2003 року рішення господарського суду залишено без
змін, а апеляційна скарга – без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями Управління ПФУ в
м. Керч АР Крим подало касаційну скаргу в якій просить скасувати
рішення, постанову та направити справу на новий розгляд до
господарського суду АР Крим.
На думку скаржника, прийняті рішення по справі не відповідають
вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 8, 10, 81 Закону України “Про пенсійне
забезпечення” ( 1788-12 ) (1788-12)
пенсійне забезпечення здійснюється
органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є
самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу
державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що
відраховуються підприємствами і організаціями на заходи
соціального страхування. Призначення пенсій і оформлення
документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду
України.
Статтями 21, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійному захворюванні” ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено обов'язок
Фонду соціального страхування від нещасних випадків
відшкодовувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження
його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового
випадку, виплачувати йому або особам, які перебували на його
утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з
втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві чи професійного захворювання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з.04.2001р. по
січень 2003 р. позивач виплачував пенсії по інвалідності у
зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на
виробництві та поніс витрати на доставку пенсій громадянам в
сумі 335520,85 грн. Підставами для призначення пенсій були акти
про нещасні випадки на виробництві, протоколи та інші документи.
Пенсії громадянам які отримали ушкодження продовжує виплачувати
Пенсійний Фонд України.
Статтею 7 Закону України “Про страхові тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” ( 2272-14 ) (2272-14)
йде мова про
відносини, які можуть виникнути між застрахованою особою та
Фондом соціального страхування на стадії звернення вказаної
особи за отриманням страхових виплат.
Ця норма не регулює взаємовідносин, які можуть виникнути між
Управліннями Пенсійного фонду України та відповідними органами
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань на стадії
взаєморозрахунків.
Такого роду відносини частково врегульовані абзацом другим ч. 2
статті 7 цього ж закону ( 2272-14 ) (2272-14)
, в якому зазначається, що
кошти застрахованою особою можуть отримуватись від свого
роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального
страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому
страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і
Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Враховуючи вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли
помилкового висновку про відсутність зобов’язань Фонду перед
іншими страховиками, що суперечить перехідному етапу введення в
дію Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
,
зокрема, ст. .24 цього Закону та абз.2 п. 2 ст. 7 Закону України
“Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання” ( 2272-14 ) (2272-14)
.
Також слід зазначити, що процедура передачі документів
стосується механізму відповідних розрахунків між страховиками з
інших видів страхування, роботодавцями, Пенсійним Фондом України
та Фондом соціального страхування України щодо виплат
потерпілим. Дана обставина судами попередніх інстанцій не була
взята до уваги і цій нормі Закону не надано належної правової
оцінки, проведені розрахунки, заліки не досліджувались.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, повно,
всебічно і об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати
належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача та постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.07.2003р., рішення господарського суду Автономної республіки
Крим від 05.05.2003 року у справі № 2-23/5661-03 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.