810/3048/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків була збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств - 09.02.2021 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України до Васильківського відділення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя - Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя - Желобрюх І.Л., судді: Бєлова Л.В., Мамчур Я.С.) у справі №810/3048/16.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківського відділення Києво-Святошинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 05.07.2016 №0004591502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській від 05.07.2016 №0004591502 в частині нарахування грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності за основним платежем на суму 49132,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 12283,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

При прийнятті зазначених судових рішень в частині задоволення позовних вимог суди попередніх виходили з того, що обов`язок сплати авансового внеску з податку на прибуток (в редакції статті 153 Податкового кодексу України, яка діяла до 31.12.2014) не поширювався в цей період на суб`єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність правових підстав до задоволення.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеної суми грошового зобов`язання та несвоєчасно сплачено авансовий внесок з податку на прибуток, що свідчить про правомірність притягнення до відповідальності згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Державного підприємства "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за звітний період 2014-2015 роки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.06.2016 №414/10-07-15-02-23/497681, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 153.3.5 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, а саме:

в 2014 році авансові внески з податку на прибуток в сумі 49132,00 грн. платником до/або під час виплати дивідендів не сплачено та не нараховано (декларація з податку на прибуток за 2014 рік не подана);

в 2015 році авансові внески з податку на прибуток в сумі 57656,00 грн. платником до/або під час виплати дивідендів сплачено несвоєчасно.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 №0004591502, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 75829,00 грн., в т.ч. 49132,00 грн. - за основним платежем; 26697,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Порядок оподаткування дивідендів визначений пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 31.12.2014) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

При цьому, абзацом третім підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб`єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Судами встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Саливонківське" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" до 01.01.2015 перебувало на облік в органах державної податкової інспекції як платник фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується Довідкою Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 20.02.2014 №1425/10-07-15-02-11 про набуття (підтвердження) статусу платника сільськогосподарського податку.

Враховуючи вищенаведені норми податного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у 2014 році позивач був звільнений від сплати авансового внеску з податку на прибуток за визначеною пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України ставкою, оскільки був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за 2014 рік.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.