804/15181/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податку на додану вартість - 25.06.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Головко О.В., Ясенова Т.І. від 03 листопада 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 травня 2015 року №0014811703.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, адже прийнято на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі №804/11200/14.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За висновком суду Інспекція безпідставно визначила суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), помилково стверджуючи про обов`язок оподаткування цим податком операцій за весь грудень 2011 року, а не з моменту закінчення строку на виконання обов`язку по поданню заяви про реєстрацію, передбаченого положеннями статті 183 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) (до 10 грудня 2011 року), та набуття позивачем статусу платника цього податку.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить зменшену узгоджену суму грошового зобов`язання з ПДВ за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2014 року №0000701703 (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі №804/11200/14, яка набрала законної сили) й прийнято контролюючим органом на виконання вимог пункту 60.4 статті 60 ПК України, тому є законним та підстави для його скасування відсутні.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги, вказуючи на помилковість позиції суду апеляційної інстанції та безпідставне покладення в її основу як преюдиційного рішення по справі №804/11200/14, яке містить взаємовиключні висновки, зазначає про нездійснення належної перевірки та оцінки первинної документації позивача, нез`ясування дійсного обсягу оподаткованих операцій ФОП ОСОБА_1 у грудні 2011 року, за якими сума грошового зобов`язання з ПДВ не може становити 28289,60 грн.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02 грудня 2013 року по 13 грудня 2013 року Інспекцією проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем у період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2013 року №1230/1703/2191591462, у якому, окрім іншого, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 98853,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року у розмірі 35440,80 грн., за листопад 2011 року у розмірі 35122,56 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 28289,64 грн.

Такий висновок акту перевірки обґрунтовано тим, що у третьому кварталі 2011 року підприємцем перевищено граничний обсяг виручки (500 тис. грн.), встановлений статтею 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва", у періоді з 01 жовтня 2011 року по 30 грудня 2011 року ФОП ОСОБА_1 отримала від відділу освіти Амур-Нижньодніпровської районної ради у місті Дніпропетровську за поставку продуктів харчування дошкільним закладам освіти грошові кошти у сумі 494265,0 грн., при цьому не зареєструвалася в контролюючому органі як платник ПДВ і не сплатила грошове зобов`язання з цього податку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 06 лютого 2014 року №0000701703, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на 98853,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25053,25 грн.

Вказане рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі №804/11200/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06 лютого 2014 року №0000701703 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 70563,40 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17980,85 грн.; в задоволенні решти позовних вимог (в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем на 28289,60 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 7072,40 грн.) відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Зокрема, судом у вказаній справі зазначено про наявність у ФОП ОСОБА_1 обов`язку сплати ПДВ у грудні 2011 року в сумі 28289,60 грн., натомість збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за жовтень-листопад 2011 року є безпідставним, адже перевищення обсягу виручки припадає на початок грудня 2011 року.

На виконання рішення суду у справі №804/11200/14 Інспекцією 19 травня 2015 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0014811703, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з ПДВ на 28289,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7072,40 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 цього Кодексу).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За змістом абзацу другого пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як установлено підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

При цьому за змістом пункту 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Положення статті 60 ПК України розвинено у Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 (z2135-12) , який був чинний на час спірних правовідносин, у відповідності до абзацу другого пункту 3.4 якого якщо за результатами судового оскарження грошове зобов`язання зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього Порядку.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов`язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання (його частина) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов`язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. При цьому податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобов`язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв`язку зі зменшенням судом суми податкового зобов`язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов`язання.

За встановлених у справі обставин набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі №804/11200/14, якою зменшено визначену податковим повідомленням - рішенням від 06 лютого 2014 року №0000701703 суму грошового зобов`язання з ПДВ на 70563,40 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 17980,85 грн., правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення містить зменшену узгоджену суму грошового зобов`язання з ПДВ, не має в собі нових підстав для визначення зобов`язання й прийнято контролюючим органом на виконання та у відповідності до вимог пункту 60.4 статті 60 ПК України.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи позивача не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при вирішенні даного спору; фактично такі доводи зводяться до незгоди із результатом розгляду справи №804/11200/14, прийняте судом рішення по якій набрало законної сили та згідно статті 255 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) є обов`язковим до виконання, а обставини, встановлені у ньому, не можуть оспорюватися в цій справі.