Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янський цегельний комбінат" справу за позовом Повного товариства "Керамік" (далі – ПТ "Керамік") до Комунального підприємства "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі – КП МБТІ), треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам’янський цегельний комбінат", Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод імені М.Г. Миндру" (далі – ТОВ "Цегельний завод імені М.Г. Миндру"), про визнання протиправними та скасування рішень,

У червні 2007 року ПТ "Керамік" звернулось до суду з указаним позовом про визнання протиправним та скасування рішення КП МБТІ про відмову в реєстрації права власності ПТ "Керамік" на нерухоме майно – приміщення цеху по виробництву тротуарної плитки, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам’янка, вул. Суворова, 29, й зобов’язання КП МБТІ здійснити державну реєстрацію права власності на вказаний об’єкт нерухомості; та зобов’язання останнього скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янський цегельний комбінат" на нежитлові будівлі цегельного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам’янка, вул. Суворова, 29. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПТ "Керамік" послалося на те, що за результатами неодноразових звернень до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна останній відмовив заявникові та надав перевагу в реєстрації права власності ТОВ "Цегельний завод імені М.Г. Миндру".

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 січня 2009 року залишив без змін постанову Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 1 липня 2007 року, якими позов було задоволено.

У скарзі до Верховного Суду України Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам’янський цегельний комбінат" порушило питання про перегляд за винятковими обставинами зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, пославшись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а саме статей 3 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), і просило скасувати ухвалені у справі судові рішення та провадження у справі закрити.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Розглядаючи справу, суди вірно виходили з того, що її суть полягає у дослідженні правомірності дій (бездіяльності) відповідача, вчинених у зв’язку із виконанням делегованих повноважень органу місцевого самоврядування. Тобто спір за загальними ознаками підпадає під поняття адміністративної справи, що міститься в статті 3 КАС.

Разом з тим, вирішення даного адміністративного спору неможливе без з’ясування питань, якими обґрунтовуються оскаржувані дії (бездіяльність) суб’єкта владних повноважень, а саме без з’ясування законності підстав набуття права власності на об’єкт нерухомості щодо якого ці дії (бездіяльність) вчинено.

Однак адміністративний суд не може вирішувати спори про право власності, оскільки такі спори не належать до публічно-правових, якими обмежується адміністративна юрисдикція.

З матеріалів справи вбачається існування конкуренції підстав виникнення права власності у різних осіб приватного права, що претендують на спірне майно.

Судами встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 29 грудня 2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 26 липня 2004 року, укладений між ТОВ "Цегельний завод імені М.Г.Миндру" та ТОВ "Альянс-Енерго", а також визнано за ТОВ "Цегельний завод імені М.Г.Миндру" право власності на нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу цегельного заводу.

На підставі цього рішення КП МБТІ 10 квітня 2007 року зареєструвало за ТОВ "Цегельний завод імені М.Г. Миндру" право власності на нежитлові будівлі цегельного заводу.

ТОВ "Цегельний завод імені М.Г. Миндру" 16 квітня 2007 року продало спірний об’єкт нерухомого майна ТОВ "Юг-Сервіс-06", яке 10 травня 2007 року перепродало цей об’єкт іншій особі, а та в свою чергу – ТОВ "Кам’янський цегельний комбінат".

При цьому рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 грудня 2003 року, яке набрало законної сили, право власності на приміщення цеху по виробництву тротуарної плитки визнано за позивачем по даному спору - ПТ "Керамік".

Звернувшись про реєстрацію права власності на підставі цього рішення до КП МБТІ, ПТ "Керамік" отримало лист № 435 від 20 квітня 2007 року, яким відповідач відмовив у реєстрації права власності на заявлений об’єкт, у зв’язку з тим, що таке право КП МБТІ зареєструвало за іншою особою.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що спори про право власності на цілісний майновий комплекс цегельного заводу не набули вирішення в судовому порядку. Зокрема, не були прийняті остаточні судові рішення за результатами розгляду справи № 5/292-04-5873 за позовною заявою ТОВ "Цегельний завод імені М.Г. Миндру" до ТОВ фірма Агропромконтракт" про визнання договору дійсним та справи № 22/325-06-7915 за позовною заявою ТОВ "Цегельний завод імені М.Г. Миндру" до ПТ "Керамік" про визнання права власності.

Отже, для того, щоб вирішити даний адміністративний спір має бути прийнято остаточне судове рішення, в якому буде розв’язано конкуренцію підстав виникнення права власності різних осіб на спірне майно.

Таким чином, в основі даного спору лежить спір про право власності, який відповідно до статті 17 КАС не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 157, 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янський цегельний комбінат" задовольнити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 19 жовтня 2007 року, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 1 липня 2007 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs3148660) від 13 січня 2009 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити, справу направити до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21-367 во 09