Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі – ДПІ) справу за позовом Одеської товарної біржі (далі – Біржа) до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

У грудні 2006 року Біржа звернулася до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 11 липня 2006 року № 0013621701/0, яким їй визначено податкове зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 195548 грн 30 коп. і штрафних (фінансових) санкцій – 391 096 грн 60 коп.

Господарський суд Одеської області постановою від 12 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 липня 2008 року ухвалені у справі судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами ДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи скаргу, відповідач послався на постанову цього ж суду від 29 травня 2007 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на його думку, по-іншому застосовано одну й ту саму норму права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку.

Метою порушення у справі провадження за винятковими обставинами була необхідність усунути неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, зокрема статті 12 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон № 889-IV (889-15) ).

У доданій до скарги постанові Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2007 року викладено висновок про те, що при укладанні угод купівлі-продажу рухомого майна на товарній біржі, остання виступає посередником, а тому повинна виконувати функції податкового агента.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав, що Біржа як юридична особа не містить ознак податкового агента у розумінні Закону № 889-IV (889-15) і при наданні послуг в укладенні біржових угод не повинна була утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Підстав не погодитися з таким висновком касаційного суду немає виходячи з наведеного нижче.

Абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оскільки товарна біржа доход продавцям рухомого майна не виплачує, а отже податок з доходів фізичних осіб не утримує, то під наведене визначення вона не підпадає. Тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що при наданні послуг в укладенні біржових угод Біржа не є податковим агентом є обґрунтованим, а донарахування ДПІ податкового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій – безпідставним.

Ураховуючи наведене, скарга ДПІ підлягає відхиленню, а ухвала касаційного суду – залишенню без змін.

Керуючись статтями 241 – 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2008 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21-1636 во 08 Доповідач: Гусак М.Б.