201/5602/19(2-а/202/136/2019) Про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - 21.05.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №201/5602/19(2-а/202/136/2019) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом до відповідача, указуючи, що 29 квітня 2019 року інспектором роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Рядським Є. В. відносно нього винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1110369 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за те, що він 29 квітня 2019 року, о 20 годині 53 хвилини, керуючи транспортним засобом "Fiat Doblo", державний номер НОМЕР_1, по вулиці Запорізьке шосе, 35 км, в місті Дніпрі, порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху, а саме не виконав вимогу інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.18 "рух по смузі", за що передбачена відповідальність частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову інспектора роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Рядського Є. В. від 29 квітня 2019 року серії ЕАВ №1110369 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.

Супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій вказаного рішення датовано 05 липня 2019 року.

22 липня 2019 року Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали до суду від апелянта надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказує, що повний текст судового рішення отриманий 11 липня 2019 року, розгляд справи проведено без участі сторін на підставі відповідних клопотань, тому ознайомитись зі змістом оскарженого рішення суду останні мали можливість лише після отримання ними копії такого рішення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з мотивів пропуску Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції строку апеляційного оскарження і визнання судом неповажними наведених апелянтом підстав для його поновлення.

У касаційній скарзі Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 24 вересня 2019 року та направити справу для продовження апеляційного розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України .

Частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційні скарги на судове рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно зі статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених, статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року прийнято за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін.

Копія судового рішення на адресу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції надійшла 11 липня 2019 року, що підтверджується копією супровідного листа суду першої інстанції зі вх. №9801с (а.с. 44).

Апеляційна скарга подана 22 липня 2019 року, тобто на 18-й день після проголошення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та протягом 10 днів з дня вручення йому оскаржуваного судового рішення (20-21 липня 2019 року - вихідні дні) після отримання його копії.

Третій апеляційний адміністративний суд, визнаючи неповажними причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження й відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що норми статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України про право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути застосовані у цій категорії справ. Так, суд зазначив, що стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України містить імперативну норму щодо строків та порядку оскарження судового рішення та є спеціальною нормою щодо порядку розгляду справ певної категорії, а тому посилання апелянта на положення статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими.

З висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися, адже спеціальні норми статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку на апеляційне оскарження (десять днів) і порядку його обчислення (з дня проголошення судового рішення) не містять застережень щодо неможливості поновлення цього строку в порядку частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19 червня 2019 року у справі №191/2416/18 (2-а/191/32/18), від 24 липня 2019 року у справі №205/8564/17.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року скасувати.

Справу №201/5602/19(2-а/202/136/2019) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.