550/927/17 Про визнання неправомірною відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання вчинити дії - 21.05.2020 Прийняття

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Чутівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - пенсійний орган, Чутівське ОУПФУ), в якому просила визнати протиправним рішення відповідача №5 від 21 серпня 2017 року про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2) та зобов`язати відповідача зарахувати до її пільгового стажу період з 6 лютого 1979 року по 28 лютого 2003 року та призначити їй пенсію на пільгових умовах, посилаючись на наявність стажу, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 певного віку, загального страхового стажу та стажу роботи на роботах у шкідливих і важких умовах праці, які надають позивачу право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом також зазначено, що згідно уточнюючої довідки підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працювала повний робочий день в Чутівській районній типографії з 6 лютого 1979 року по 10 лютого 1997 року повний робочий день. Дана професія передбачає пільгову пенсію по списку № 2 розділу XXV, підрозділ 2270000а, пункт 14792.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року апеляційну скаргу Чутівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задоволено частково. Постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року скасовано в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та Чутівське об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період роботи з 6 лютого 1979 року по 21 серпня 1992 року на посаді "складача ручним способом", що відноситься до Списку №2, страховий стаж без атестації складає 13 років 6 місяців 15 днів та дає право на пільгову пенсію при загальному страховому стажі більше 27 років з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1 . Доповнено постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року положенням про зобов`язання Чутівського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 2017 року по призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В іншій частині постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керується правилами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , зокрема частиною п`ятою статті 45 цього Закону.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем неправомірно повідомлено суд апеляційної інстанції про те, що в трудовій книжці позивача відсутні необхідні записи, які свідчать про відсутність у ній інформації стосовно зайнятості позивача повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, що є невірним твердженням. Однак, судом апеляційної інстанції зазначені обставини не були належним чином перевірені та оцінені.

З приводу мотивів суду апеляційної інстанції щодо уточнюючої довідки, то позивач зазначає, що наявність уточнюючої довідки для призначення пенсії не є необхідною умовою, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка у позивача оформлена належним чином.

Позиція інших учасників справи

18 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №550/927/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 3 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №550/927/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 березня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 21 серпня 2017 року пенсійним органом розглянута заява ОСОБА_1 від 17 серпня 2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнято рішення №5 про відмову позивачу в призначенні зазначеної пенсії.

Як зазначено в Рішенні пенсійного органу, останній відмовив позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, "в зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт роботи протягом повного робочого дня в шкідливих умовах праці".

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон №1058-IV (1058-15) набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (1788-12) (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ).

Так, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII (в редакції Закону, що є чинною з 1 квітня 2015 року) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій (роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) . До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) , у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що записи трудової книжки позивача ОСОБА_1 (а.с. 11) свідчать про невнесення працедавцем позивача в її трудову книжку інформації стосовно зайнятості повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2.

Водночас, судом апеляційної інстанції із наявних у матеріалах справи доказів (зокрема, витребуваної у відповідача заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів) не було встановлено того, що позивач надавала відповідачу при зверненні із заявою про призначення пенсії уточнюючу довідку, яка видана Чутівською районною друкарнею без номера та дати видачі і залучена судом до матеріалів справи (а.с. 16).

Враховуючи зазначене вище правове регулювання спірних відносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній інші доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, трудової книжки позивача щодо наявності у ній всіх необхідних записів про зайнятість у повний робочий день. Водночас зазначеним доводам судом апеляційної інстанції вже була надана оцінка.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.