361/2626/17 Про визнання протиправним та скасування розпорядження голови селищної ради "Про призначення на посаду директора ЗОШ І-ІІІ ступенів" як такого, що не відповідає вимогам законодавства та Статуту даного навчального закладу - 20.05.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до голови Калитянської селищної ради Броварського району Київської області Христинченка Олексія Васильовича про визнання протиправним розпорядження та його скасування,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Петришин Н.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

І. Суть спору

1. 03 травня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до голови Калитянської селищної ради Броварського району Київської області Христинченка Олексія Васильовича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2, в якому просила:

1.1 визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Калитянської селищної ради Броварського району Київської області Христинченка О.В. від 03 березня 2017 року № 53 "Про призначення на посаду директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів" як такого, що не відповідає вимогам законодавства та Статуту даного навчального закладу.

2. В обґрунтування позову позивач зазначила, що розпорядженням від 03 березня 2017 року за № 53 голова Калитянської селищної ради Христинченко О. В. призначив на посаду директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2., чим перевищив свої повноваження, вчинивши низку порушень законодавства України. А саме, допустив порушення вимог пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 20 Закону України "Про освіту", статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту". Директор Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 призначена у порядку, який суперечить пунктом 5.3 Статуту школи.

2.1. Крім того, підставою призначення у розпорядженні зазначено рішення атестаційної комісії від 02 березня 2017 року, яке носить рекомендаційний характер та не може бути підставою для призначення. Допущено також ряд порушень у створенні атестаційної комісії II рівня.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до наказу від 16 грудня 2015 року № 16-12/2-К "Про виконання обов`язків директора" начальником відділу освіти Броварської районної державної адміністрації Київської області, з 16 грудня 2015 року призначено безстроково виконуючим обов`язки директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2.

4. Матеріалами справи встановлено, що розпорядженням голови Христинченко О.В. від 03 березня 2017 року №53 "Про призначення на посаду директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів" призначено виконуючу обов`язки директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів - заступника директора з навчально-виховної роботи, ОСОБА_2 з 03 березня 2017 року на посаду директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, з посадовим окладом згідно штатного розпису. Підстава: заява ОСОБА_2 від 30 грудня 2016 року, рішення атестаційної комісії від 02 березня 2017 року.

5. Також розпорядження виконане на бланку Виконавчого комітету Калитянської селищної ради, де зазначені відповідні реквізити юридичної особи. У розпорядженні зазначено, що воно видане відповідно до статті 20 Закону України "Про освіту", статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту", статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та роз`яснення Держкомпраці СРСР та ВЦРСПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 "Про порядок оплати тимчасового замісництва".

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

7. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивачем не доведено порушення її прав, свобод та законних інтересів оскаржуваним нею розпорядженням голови ради, а також з того, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання такого розпорядження протиправним та його скасування.

ІV Касаційне оскарження

8. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 27 грудня 2017 року.

9. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так позивач наголошує на тому, що суди приймаючи рішення в цій справі не дослідили питання, що оскаржуване розпорядження прийнято із порушенням порядку призначення керівника навчального закладу на посаду, а саме без проведення конкурсного відбору, що на думку заявника касаційної скарги свідчить про його протиправність та незаконність.

9.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. 18 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 361/2626/17 із Броварського міськрайонного суду Київської області.

11. 30 січня 2018 року справа № 361/2626/17 надійшла до Верховного Суду.

12. Також до Верховного Суду 09 лютого 2018 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якій відповідач спростовуючи її доводи просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

13. 06 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 625/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Кашпур О.В., Уханенко С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

17. За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. На підставі частини першої статті 6 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

19. Згідно з частиною першою статті 11 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

20. Статтею 327 КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

21. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VІ Позиція Верховного Суду

23. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

24. Із аналізу приписів статей 2, 6, 11 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) вбачається, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

25. Обов`язковою умовою оцінки судом рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення таким рішенням його прав та законних інтересів. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне розпорядження начебто впливає на її правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

26. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

27. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

28. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у цій справі звернулася із позовною вимогою щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Калитянської селищної ради Броварського району Київської області Христинченка О.В. від 03 березня 2017 року № 53 "Про призначення на посаду директора Калитянської ЗОШ І-ІІІ ступенів".

29. Проте, позивач ані в позовній заяві ані в апеляційній скарзі, а також під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не зазначила та не надала відповідних доказів в чому саме полягає порушення оскаржуваним розпорядженням з боку відповідача, її прав та охоронюваних законом інтересів зокрема, наявності у позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано цей позов.

30. Оскільки позивачем не наведено обґрунтованих мотивів і не надано відповідних доказів, яким чином спірне розпорядження порушує її права або інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють її права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується Верховний Суд, про відмову у задоволенні позовних вимог.

31. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

32. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

34. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильним, обґрунтованим, підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року залишити без змін.