3-965гс15 Про визнання недійсним договору лізингу - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" до товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" про визнання недійсним договору,

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вільний" (далі - ТОВ "Вільний") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (далі - ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна") про визнання недійсним договору лізингу від 10 червня 2008 року № F150 (далі - договір лізингу).

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний договір лізингу укладено директором ТОВ "Вільний" із перевищенням наданих йому повноважень за відсутності рішення загальних зборів ТОВ "Вільний", чим порушено положення підпункту 10 пункту 6.3.4 статуту ТОВ "Вільний".

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 3 грудня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 12 серпня 2015 року залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року, поданій з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), ТОВ "Вільний" просить скасувати цю постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 3 грудня 2014 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів ТОВ "Вільний" посилається на постанови Вищого господарського суду України від 3 грудня 2008 року у справі № 7/6-08 (rs2625086) , від 8 квітня 2010 року у справі № 38/10-09, від 4 грудня 2013 року у справі № 925/893/13, від 9 жовтня 2008 року у справі № 45/271-6/268 (rs2679864) , від 15 квітня 2010 року у справі №15-7-28/137-06-3893, від 1 квітня 2015 року у справі № 925/1425/14, від 26 січня 2012 року у справі № 5016/2800/2011(3/155), від 11 листопада 2009 року у справі № 16/135-НМ, від 25 вересня 2012 року у справі № 9/013-12, від 28 вересня 2011 року у справі № 58/99, від 11 червня 2014 року у справі № 5023/4983/12; постанови Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-94гс14, від 26 серпня 2014 року у справі № 3-95гс14.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 111-16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав:

1. неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1);

2. невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 3).

На думку заявника (ТОВ "Вільний"), неоднакове застосування судом касаційної інстанції у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) , яка розглядається, одних і тих самих норм матеріального права підтверджується копіями постанов Вищого господарського суду України від 3 грудня 2008 року у справі № 7/6-08 (rs2625086) , від 8 квітня 2010 року у справі № 38/10-09, від 4 грудня 2013 року у справі № 925/893/13, від 9 жовтня 2008 року у справі № 45/271-6/268 (rs2679864) , від 15 квітня 2010 року у справі № 15-7-28/137-06-3893, від 1 квітня 2015 року у справі № 925/1425/14, від 26 січня 2012 року у справі № 5016/2800/2011(3/155). Невідповідність висновків Вищого господарського суду України у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) , яка розглядається, висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права підтверджується копіями постанов Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 3-94гс14, від 26 серпня 2014 року у справі № 3-95гс14.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

У справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) , яка розглядається, Вищий господарський суд України, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу від 10 червня 2008 року № F150, незважаючи на те, що цей договір було укладено посадовою особою лізингоодержувача з перевищенням повноважень, свій висновок обґрунтував положеннями статті 207 Господарського кодексу України щодо можливості визнати недійсним цей договір (з урахуванням його особливостей) тільки на майбутнє та неможливістю постановлення такого рішення через розірвання зазначеного договору сторонами.

У справах № 7/6-08 (rs2625086) , № 38/10-09, № 925/893/13, № 45/271-6/268 (rs2679864) , № 15-7-28/137-06-3893, № 925/1425/14, № 5016/2800/2011(3/155), № 3-94гс14, № 3-95гс14 Вищий господарський суд України та Верховний Суд України при вирішенні позовних вимог про визнання недійсними різних договорів, але не договорів фінансового лізингу, з підстав укладення їх посадовими особами юридичних осіб із перевищенням наданих повноважень за відсутності фактів розірвання цих договорів, виходили з вимог статей 92, 238, 241 ЦК України щодо правил представництва та наслідків наступного схвалення правочину, вчиненого представником із перевищенням повноважень.

Отже, зі змісту зазначених рішень суду касаційної інстанції та Верховного Суду України, копії яких додано до заяви, а також оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України не вбачається підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із пунктом 2 статті 111-16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана також з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

На думку заявника (ТОВ "Вільний"), неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) , яка розглядається, одних і тих самих норм процесуального права підтверджується копіями постанов Вищого господарського суду України від 11 листопада 2009 року у справі № 16/135-НМ, від 25 вересня 2012 року у справі № 9/013-12, від 28 вересня 2011 року у справі № 58/99 (якими було скасовано рішення судів попередніх інстанцій з направленням справ на новий розгляд до судів першої інстанції з підстав неповного встановлення обставин справ), та копією постанови Вищого господарського суду України від 11 червня 2014 року у справі № 5023/4983/12 (розглянуто спір щодо стягнення з відповідача суми неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

Разом з тим, заявник не звернув уваги на положення пункту 2 статті 111-16 ГПК України щодо можливості подання заяви з такої підстави тільки при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

Судові рішення у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) , про перегляд яких подано заяву, такими не є.

Згідно з частиною першою статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З огляду на викладене у задоволенні заяви ТОВ "Вільний" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) слід відмовити.

Керуючись статтями 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року у справі № 5011-31/17917-2012 (rs48414960) .