3-968гс15 Про стягнення суми основного боргу - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2015 року у справі № 927/1733/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" про стягнення суми,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Чернігівської області із позовом до приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" (далі - ПП "Спеціальна енергетична компанія"), в якому просило стягнути з відповідача основний борг у розмірі 120 641,08 грн, пеню у розмірі 54 970,39 грн за період із 14 лютого 2013 року по 13 липня 2014 року, 3 % річних у розмірі 14 570,69 грн за період із 14 лютого 2013 року по 4 серпня 2014 року та інфляційні втрати у розмірі 16 699,15 грн за період з березня 2013 року по червень 2014 року.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року № 13/3195-БО-39 (далі - основний договір) щодо своєчасної оплати товару.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2015 року, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 120 641,08 грн припинено.

Позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Спеціальна енергетична компанія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 54 799,63 грн пені, 11 449,42 грн - 3 % річних, 16 649,79 грн інфляційних втрат та 4 070,78 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 16 липня 2015 року залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2015 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року.

У зазначеній постанові суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з її сплатою відповідачем і стосовно наявності підстав для стягнення з ПП "Спеціальна енергетична компанія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних та інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а також пені, передбаченої умовами договору, з огляду на те, що взаємовідносини сторін щодо термінів сплати основного боргу за основним договором змінено договором про організацію взаєморозрахунків від 27 жовтня 2014 року № 917/30 (далі - договір № 917/30) з моменту укладення цього договору (тобто з 27 жовтня 2014 року), і ця обставина не позбавляє відповідача обов'язку сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані за період до укладення договору № 917/30.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2015 року ПП "Спеціальна енергетична компанія", посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 549, 625, 653 ЦК (435-15) , просить скасувати цю постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2015 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року повністю та прийняти нове рішення.

На обґрунтування своїх доводів ПП "Спеціальна енергетична компанія" долучило до поданої заяви копію постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 924/1230/14 (rs43406080) , в якій, на думку заявника, Верховний Суд України дійшов протилежного правового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК (435-15) , виходячи з того, що сторони, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з договором купівлі-продажу природного газу, а розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

У справі, яка розглядається, встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і ПП "Спеціальна енергетична компанія" укладено основний договір.

Відповідно до пункту 1.1 основного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під статтю 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2 основного договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

У пункті 2.1 основного договору сторони погодили, що позивач передає відповідачеві з 1 січня по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 486 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.

Згідно з пунктом 3.3 основного договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пунктах 5.2, 5.5 основного договору сторонами передбачено ціну на природний газ, вартість послуг з його транспортування та загальну вартість договору, які у подальшому було змінено згідно з додатковою угодою від 19 липня 2013 року № 1.

Відповідно до пункту 6.1 основного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом пункту 7.2 основного договору у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 основного договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачеві, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання основного договору протягом 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 167 771,29 грн, про що було складено акти приймання-передачі.

Разом із тим оплату за поставлений газ відповідач здійснив не в повному обсязі.

На час звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду із зазначеним позовом основна заборгованість відповідача за основним договором становила 120 641,08 грн, а пеня, 3 % річних та інфляційні втрати було нараховано станом на 4 серпня 2014 року, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Остаточний розрахунок з оплати отриманого природного газу відповідачем було проведено 26 листопада 2014 року на підставі договору № 917/30, у зв'язку з чим суд припинив провадження у справі в частині стягнення 120 641,08 грн основного боргу.

Договір № 917/30 було укладено між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Чернігівської міської ради, управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради та сторонами у справі відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Предметом договору № 917/30 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (30-2014-п) .

Договором № 917/30 змінено строки виконання ПП "Спеціальна енергетична компанія" свого обов'язку перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати отриманого природного газу за основним договором (пункти 3, 8, 9).

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК (435-15) у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору № 917/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до основного договору (підпункт 2 пункту 11) та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (пункт 16).

Таким чином, уклавши договір № 917/30, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Повний розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором № 917/30.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про правильність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ПП "Спеціальна енергетична компанія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені, передбаченої підпунктом 7.2 основного договору, 3 % річних та інфляційних втрат, визначених частиною другою статті 625 ЦК (435-15) , не ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) Верховний Суд України у разі неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

З огляду на викладене постанова Вищого господарського суду України від 16 липня 2015 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2015 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року в частині стягнення пені у розмірі 54 799,63 грн, 3 % річних у розмірі 11 449,42 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 16 649,79 грн підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права (статей 549, 625, 653 ЦК (435-15) ) та не відповідають викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 49 ГПК у разі ухвалення нового рішення Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 49 ГПК у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі, що розглядається, у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовлено, тому на позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") суд покладає сплачений відповідачем (ПП "Спеціальна енергетична компанія") судовий збір у розмірі 11 276,69 грн (у тому числі: 4 070,78 грн - судовий збір, стягнутий з відповідача за рішенням господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року; 913,50 грн - судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги; 913,50 грн - судовий збір, сплачений відповідачем за подання касаційної скарги, та 5 378,91 грн - судовий збір, сплачений відповідачем за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України).

Керуючись статтями 49, 111-16, 111-23, 111-24, 111-25 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 16 липня 2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2015 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року в частині стягнення пені у розмірі 54 799,63 грн, 3 % річних у розмірі 11 449,42 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 16 649,79 грн скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" пені у розмірі 54 970,39 грн, 3 % річних у розмірі 14 570,692 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 699,15 грн.

В іншій частині постанову Вищого господарського суду України від 16 липня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 60-а, код ЄДРПОУ 35884309) 11 276,69 грн (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість гривень шістдесят дев'ять копійок) судового збору.