Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

у складі:

головуючого                  Ємця А.А.,

суддів:                      Барбари В.П., Берднік І.С., 

                             Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., 

                             Потильчака О.І. та Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 р. у справі № 916/3371/14 за позовом заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до публічного акціонерного товариства "Укрнафта", третя особа - департамент комунальної власності Одеської міської ради, про стягнення 184 243,55 грн, -

Заступник прокурора Київського району міста Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення збитків у розмірі 184 243,55 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач завдав збитків у виді неодержаного доходу в сумі 184 243,55 грн внаслідок користування ПАТ "Укрнафта" земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період із 20 вересня 2011 р. по 1 квітня 2014 р. В обґрунтування позову прокурор послався на акт перевірки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 26 лютого 2014 р. № 04.2-11/09/1000, лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 13 серпня 2014 р. № 01-19/3196-09-02, акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17 квітня 2014 р., рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 червня 2014 р. № 109, яким затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17 квітня 2014 р.

Відповідач проти позову заперечував, не визнаючи обов'язку сплатити збитки в сумі 184 243,55 грн, та посилаючись на те, що ПАТ "Укрнафта" вчиняло усі залежні від нього дії, спрямовані на укладення договору оренди, а також сплачувало передбачену Податковим кодексом України (2755-17) плату за землю у розмірі земельного податку за весь період, протягом якого нараховано збитки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 січня 2015 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 3 березня 2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 3 березня 2015 р. залишено без змін.

Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ "Укрнафта" є власником автозаправної станції по вул. Комарова, 12/1, у м. Одесі та з 2003 р. користується земельною ділянкою під нею без оформлення правовстановлюючих документів, а також про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, оскільки товариство вживало заходів з оформлення права користування землею протягом 2004-2013 рр. та вносило передбачену чинним законодавством плату за землю у виді земельного податку. При цьому суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів дій позивача або його виконавчих органів, спрямованих на спонукання ПАТ "Укрнафта" укласти договір оренди з Одеською міською радою. За таких обставин суд касаційної інстанції, керуючись положеннями статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), дійшов висновку, що в цьому випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків за користування землею без документів.

Заступник Генерального прокурора України у порядку статті 111-19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 р. у справі № 916/3371/14 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України (1798-12) .

На обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 серпня 2014 р. у справі № 922/602/13-г, від 26 березня 2015 р. у справі № 916/3565/14, від 24 березня 2014 р. у справі № 922/2153/13, від 23 жовтня 2014 р. у справі № 916/224/14, від 8 липня 2015 р. у справі № 918/1967/14, а також копії постанов Верховного Суду України від 1 липня 2015 р. у справі № 916/3311/14, від 28 січня 2015 р. у справі № 5023/3993/12 (5023/9057/11); в яких, на думку заявника, суди касаційних інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшли протилежного висновку про наявність підстав для стягнення збитків за користування земельною ділянкою без належно оформлених документів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи заявника та усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судами встановлено, що згідно з актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17 квітня 2014 р. станом на 1 квітня 2014 р. ПАТ "Укрнафта" не виконало вимоги щодо оформлення документів на земельну ділянку площею 0,1129 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1, та вирішено, що розмір збитків, завданих ПАТ "Укрнафта" територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, у виді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів, становить 184 243,55 грн. Розрахунок суми збитків виконано за період із 20 вересня 2011 р. по 1 квітня 2014 р.. Зазначену суму ПАТ "Укрнафта" мало відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Одеської міської ради акта комісії.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 червня 2014 р. № 109 "Про затвердження актів з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17 квітня 2014 р., зобов'язано суб'єктів господарювання сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття цього рішення.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д" частини 1 статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 (284-93-п) , відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Як встановлено судами, 23 вересня 2003 р. між ПАТ "Укрнафта" і товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй" укладено договір купівлі-продажу АЗС на 150 заправок на добу, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1.

12 жовтня 2012 р. ПАТ "Укрнафта" звернулося до Одеської міської ради з пропозицією про переоформлення на нього договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1129 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1,, для експлуатації та обслуговування АЗС (лист № 696).

Рішенням Одеської міської ради від 18 липня 2013 року № 3858-VІ ПАТ "Укрнафта" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1129 га, в натурі (на місцевості) та подальшої передачі в оренду цієї ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Комарова, 12/1, для експлуатації та обслуговування АЗС на 150 заправок на добу, зобов'язано ПАТ "Укрнафта" після погодження в органах Держземагенства м. Одеси технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, надати до виконавчого органу Одеської міської ради витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

31 березня 2014 р. відповідач звернувся до в.о. Одеського міського голови (лист № 08.1.21/169) з проханням отримати витяг із Державного земельного кадастру та зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перелічені в цьому листі. Також ПАТ "Укрнафта" просило укласти довгострокові договори оренди строком на 49 років.

Отже, ПАТ "Укрнафта" увесь цей час користувалося зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Таким чином, установлені судами обставини свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі та споруди, що належать ПАТ "Укрнафта" на праві приватної власності, оскільки зазначені дії відповідача не можна вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи викладене, висновок судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій про відсутність у діях ПАТ "Укрнафта" складу цивільного правопорушення є необґрунтованим, оскільки товариство користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило Одеську міську раду права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено.

За таких обставин заява заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 р., постанова Одеського апеляційного господарського суду від 3 березня 2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2015 р. - скасуванню. Судова палата у господарських справах вважає за необхідне ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладаються на ПАТ "Укрнафта".

Керуючись статтями 49, 111-16, 111-23, 111-24, 111-25 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 3 березня 2015 року та рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2015 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код 00135390) збитки у сумі 184 243, 55 (сто вісімдесят чотири тисячі двісті сорок три гривні п'ятдесят п'ять копійок) на користь Одеської міської ради (код 26597691).

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код 00135390) на користь державного бюджету України 1 842,43 грн (одну тисячу вісімсот сорок дві гривні сорок три копійки) за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.