Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

у складі:

головуючого                      Барбари В.П.,

суддів:                          Берднік І.С., Ємця А.А., 

                                 Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., 

                                 Потильчака О.І., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (далі - КП "Міськтепловоденергія") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року у справі № 924/406/14 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення суми,

У березні 2014 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Хмельницької області із позовом до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 % річних у сумі 521 276,02 грн за несвоєчасний розрахунок з оплати вартості поставленого природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 20 грудня 2010 року № 06/10-2620ТЕ-34 (далі - Договір), укладеного між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" і КП "Міськтепловоденергія". Рішенням господарського суду Хмельницької області від 8 лютого 2012 року у справі № 10/5025/2204/11 (rs21427137) з відповідача стягнуто 17 749 888,95 грн основного боргу за Договором, 662 792,43 грн пені, 419 553,01 грн інфляційних нарахувань, 361 586,85 грн - 3 % річних. Оскільки, відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу, що відповідно призвело до подальшого невиконання рішення суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних за несвоєчасний розрахунок з оплати вартості поставленого природного газу у розмірі 521 276,02 грн, з яких: 350 773,31 грн - за період із 9 грудня 2011 року по 5 серпня 2012 року та 170 502,71 грн - за період з 6 серпня 2012 року по 6 грудня 2012 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2015 року позов задоволено частково; стягнуто з КП "Міськтепловоденергія" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 483 331,64 грн - 3 % річних; у позові про стягнення 37 944,38 грн - 3 % річних відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2015 року рішення господарського суду Хмельницької області від 5 лютого 2015 року в частині стягнення 3 % річних у сумі 483 331,64 грн скасовано; в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; у решті рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, установлених договорами про організацію взаєморозрахунків від 11 липня 2012 року № 21/517-ГУ та від 4 грудня 2012 року № 451/517з-ГУ.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків від 11 липня 2012 року № 21/517-ГУ та від 4 грудня 2012 року № 451/517з-ГУ, сторони змінили деякі умови порядку здійснення розрахунків, при цьому не змінюючи прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах, що в свою чергу не призвело до заміни або припинень зобов'язання за Договором до моменту укладання договорів про організацію взаєморозрахунків. Отже, сторони несуть відповідальність за невиконання належним чином узятих на себе зобов'язань за Договором до моменту зміни деяких умов порядку здійснення розрахунків згідно з укладеними договорами про організацію взаєморозрахунків.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), КП "Міськтепловоденергія" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року у справі № 924/406/14, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви КП "Міськтепловоденергія" надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 червня 2015 року у справі № 921/667/14-г/1, від 28 травня 2015 року у справі № 5021/1407/12 (rs44443801) , від 13 липня 2015 року у справі № 924/1572/14, від 13 травня 2015 року у справі № 915/2046/14, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із таких підстав.

Як встановлено судами, рішенням господарського суду Хмельницької області від 8 лютого 2012 року у справі № 10/5025/2204/11 (rs21427137) стягнуто з КП "Міськтепловоденергія" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України": 17 749 888,95 грн основного боргу, 662 792,43 грн пені, 419 553,01 грн інфляційних нарахувань, 361 586,85 грн - 3 % річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором.

Судами також встановлено, що 11 липня 2012 року та 4 грудня 2012 року було укладено договори № 21/517-ГУ та № 451/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Сторонами, в яких є Головне фінансове управління Хмельницької облдержадміністрації, КП "Міськтепловодоенергія", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", НАК "Нафтогаз України" і територіальний орган Казначейства в Хмельницькій області (у договорі № 21/517-ГУ) та Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (у договорі № 451/517з-ГУ).

Предметом цих договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (517-2012-п) .

Умовами цих договорів передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінено порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

За змістом підпункту 2 пункту 10 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій із погашення заборгованості відповідно до Договору, а також засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно його предмета (п.15).

Отже, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з Договором.

Разом із тим, договори про організацію взаєморозрахунків не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

Як установлено судами, на виконання зазначених договорів КП "Міськтепловоденергія" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг у сумі 17 749 888,95 грн перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що підтверджується платіжними дорученнями від 2 серпня 2012 року № 6 та від 7 грудня 2012 року № 51.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, а сторони у справі згідно з пунктом 15 цих договорів засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому правових підстав для задоволення позову немає.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладеними у постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 924/1265/13 та від 30 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012.

Відповідно до статті 111-25 ГПК України Верховний Суд України у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, постанова Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року у справі № 924/406/14 підлягає скасуванню, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2015 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-14, 111-23 - 111-25 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву комунального підприємства "Міськтепловоденергія" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року у справі № 924/406/14 скасувати, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2015 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.