3-542гс15 Про визнання недійсним списання грошових коштів із кореспондентського рахунку та стягнення суми - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Вернум банк" (далі - ПАТ "Вернум банк") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 березня 2015 року у справі № 910/17393/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - ПАТ "Південкомбанк") до ПАТ "Вернум банк", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1, про визнання недійсним списання грошових коштів із кореспондентського рахунку та стягнення суми,

У серпні 2014 року ПАТ "Південкомбанк" звернулося до суду із позовом до ПАТ "Вернум банк" про визнання недійсним списання грошових коштів, здійсненого 6 червня 2014 року, в сумі 18 720 000,00 грн із кореспондентського рахунку ПАТ "Вернум банк", відкритого у ПАТ "Південкомбанк", списання грошових коштів, здійсненого 6 червня 2014 року, в сумі 18 720 000,00 грн із кореспондентського рахунку ПАТ "Південкомбанк", відкритого у ПАТ "Вернум банк", і стягнення цих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 9 вересня 2014 року до участі у справі як третю особу залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 4 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним списання грошових коштів, здійснене 6 червня 2014 року, в сумі 18 720 000,00 грн із кореспондентського рахунку ПАТ "Вернум банк", відкритого у ПАТ "Південкомбанк", і списання грошових коштів, здійснене 6 червня 2014 року, в сумі 18 720 000,00 грн з кореспондентського рахунку ПАТ "Південкомбанк", відкритого у ПАТ "Вернум банк". Стягнуто з ПАТ "Вернум банк" на користь ПАТ "Південкомбанк" грошові кошти в сумі 18 720 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2014 року рішення господарського суду міста Києва від 4 листопада 2014 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентському рахунку ПАТ "Вернум банк", відкритому на балансі ПАТ "Південкомбанк", є правом відповідача, що прямо обумовлено умовами укладеного між сторонами договору про встановлення кореспондентських відносин від 27 липня 2010 року (далі - Договір). Списання грошових коштів у порядку, встановленому Договором, не свідчить про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а є способом виконання операції з перерахування грошових коштів згідно з розпорядженням відповідача від 6 червня 2014 року, оскільки позивач при наданні відповідачеві розпорядження на перерахування коштів не заявляв про існування зустрічного зобов'язання, за яким відповідач був боржником перед ПАТ "Південкомбанк". Після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Південкомбанк" і призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивач не відмовився від виконання Договору та не вчинив дій щодо його розірвання.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 березня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2014 року скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 4 листопада 2014 року залишено в силі.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що під час тимчасової адміністрації не проводяться активні операції, а списання грошових коштів призводить до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою задоволення вимог ПАТ "Вернум банк" мало бути здійснено у сьому чергу і тільки після запровадження процедури ліквідації неплатоспроможного боржника. Так, 20 червня 2014 року ПАТ "Південкомбанк" засобами системи SWIFT направило ПАТ "Вернум банк" повідомлення про скасування розпорядження від 6 червня 2014 року на суму 18 720 000,00 грн і виписки, здійснило сторнування операції, проведеної 6 червня 2014 року. Відповідно до пункту 3.11 Договору сторони зобов'язані забезпечувати ідентичність залишків на рахунках у своїх балансах. Отже, оскільки ПАТ "Вернум банк" не здійснило сторнування операції, проведеної 6 червня 2014 року, та не виконало розпорядження ПАТ "Південкомбанк" від 11 червня 2014 року про перерахування грошових коштів у сумі 18 720 000,00 грн на кореспондентський рахунок, відкритий у ПАТ "Південкомбанк", із призначенням платежу поповнення кореспондентського рахунку, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірне задоволення позову судом першої інстанції.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), ТОВ "Вернум банк" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 26 березня 2015 року, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2014 року залишити в силі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 16, 601 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 12 листопада 2012 року у справі № 5011-69/3994-2012, від 23 липня 2012 року у справі № 5002-8/5369-2011, від 6 серпня 2012 року у справі № 34/461-33/510, від 22 липня 2004 року у справі № 15-03/186, від 9 липня 2014 року у справі № 921/1253/13-г/17, від 18 грудня 2014 року у справі № 18/2434/12.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третіх осіб, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111-16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз постанов суду касаційної інстанції у справах № 5011-69/3994-2012, № 5002-8/5369-2011, № 34/461-33/510, № 15-03/186, № 921/1253/13-г/17, № 18/2434/12, на які посилається заявник як на підтвердження підстави перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 березня 2015 року у справі № 910/17393/14 свідчить, що зазначені судові рішення прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у кожній справі, що не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

За таких обставин заява ПАТ "Вернум банк" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-14, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Вернум банк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 березня 2015 року у справі № 910/17393/14 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.