3-399гс15 Про визнання незаконними рішень міської ради та недійсним договору оренди землі - Текст документа

розглянувши у відкритому спільному судовому засіданні заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2014 року у справі № 926/1145/13 за позовом ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" до Кіцманської міської ради Чернівецької області (далі - Кіцманська міськрада), малого приватного підприємства "Стелком" (далі - МПП "Стелком") про визнання незаконними рішень міської ради та недійсним договору оренди землі,

У листопаді 2013 року ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" звернулося до суду із позовом до Кіцманської міськради, МПП "Стелком" про визнання незаконними рішень Кіцманської міськради "Про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації по виготовленню кадастрового плану для укладення договору оренди на земельну ділянку площею 0,045 га МПП "Стелком" від 8 лютого 2003 року № 29/2 (далі - рішення Кіцманської міськради № 29/2) і "Про надання дозволу малому приватному підприємству "Стелком" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлової будівлі колишньої водонапірної вежі у м. Кіцмань по вул. Г. Сковороди, 38Б" від 22 червня 2011 року № 250/6 (далі - рішення Кіцманської міськради № 250/6), визнання недійсним договору оренди зазначеної земельної ділянки від 10 лютого 2003 року, укладеного між відповідачами.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 травня 2014 року рішення господарського суду Чернівецької області від 15 січня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України виходив із того, що оскільки під час вирішення спору позивачем не надано доказів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак і право позивача на користування нею, висновок судів попередніх інстанцій про те, що рішення Кіцманської міськради не порушують право позивача, є обґрунтованим, а отже, правомірною є і відмова у скасуванні цих рішень. Водночас суди визнали таким, що не підтверджує право позивача на спірну земельну ділянку, наданий позивачем витяг із Інвентаризації земель смуги відчуження Львівської залізниці на ділянці Кострижівка - Стефанешти - Лужани 1996 року. Вищий господарський суд України також зазначив, що за приписами статті 16 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. З огляду на відсутність доказів підписання та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2003 року, що є обов'язковими для набуття цим договором чинності, суди дійшли обґрунтованого висновку про неукладення зазначеного правочину, а отже правомірно відмовили у задоволенні вимоги про визнання його недійсним.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, ДТГО "Львівська залізниця" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 29 травня 2014 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідачів на користь ДТГО "Львівська залізниця" судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом судами цієї справи, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини 3 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, статей 65, 67, 68, 84, 152, 155, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) , статей 11, 23 Закону України "Про транспорт", статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт".

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 квітня 2015 року у справі № 909/1191/14, від 14 травня 2015 року у справі № 5010/214/2012-з-21/6, від 7 травня 2014 року у справі № 911/3427/13, від 13 березня 2008 року у справі № 17/83-07-3219, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року у справі № 6-31469св14, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-32284св12, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/66230/12, в яких, на думку заявника, суди касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, на підставі наданих позивачем планів смуг відведення земель лінії залізниці дійшли висновку, що спірні земельні ділянки використовуються як смуги відведення залізниці під залізничним полотном та його облаштуванням, а отже, належать до земель залізничного транспорту і не можуть передаватися у приватну власність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДТГО "Львівська залізниця", перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції положень статей 68, 84, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) , статей 11, 23 Закону України "Про транспорт", статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт", Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

При вирішенні справи судами встановлено, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" виявлено, що у межах залізничної станції Кіцмань у смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км 83 + 87,8 ліва сторона по ходу кілометра на відстані 22,7 м від осі колії у м. Кіцмані по вул. Г. Сковороди, 38Б розміщена будівля колишньої водонапірної вежі, що належить МПП "Стелком" на праві приватної власності, земельна ділянка під якою повністю розташована у межах смуги відведення залізниці, ширина якої у цьому місці становить 34 м від осі головної колії.

Рішенням Кіцманської міськради № 29/2 МПП "Стелком" надано дозвіл на розробку технічної документації з виготовлення кадастрового плану для укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,045 га в районі станції Кіцмань по лівій стороні по ходу кілометрів 83 + 991 - 84 + 016.

Рішенням Кіцманської міськради № 250/6 МПП "Стелком" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу площею 0,0450 га для обслуговування нежитлової будівлі колишньої водонапірної вежі в м. Кіцмані по вул. Г. Сковороди, 38Б.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" (у редакції, чинній на момент ухвалення міською радою рішення № 29/2) землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України "Про транспорт" (232/94-ВР) .

Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" у редакції, чинній на момент ухвалення міською радою рішення № 29/2). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 11 грудня 2003 року (1377-15) частини 1 і 2 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" викладено в такій редакції (чинній на момент ухвалення міською радою рішення № 250/6): "Землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) .

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту".

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про транспорт" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України (2768-14) , для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено Законом.

Як установлено судами, відповідно до витягу з Інвентаризації земель смуги відчуження Львівської залізниці на дільниці Костриківка - Стефанешти - Лужани 52 + 135 - 93 + 804,3 1996 року ширина смуги відведення залізниці на спірній земельній ділянці становить 34 м від осі головної колії. Згідно з цим витягом ДТГО "Львівська залізниця" є землекористувачем спірної земельної ділянки.

За змістом частини 1 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (пункт "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення міською радою рішення № 29/2) передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року (309-17) частину другу статті 84 Земельного кодексу України викладено у такій редакції (чинній на момент ухвалення міською радою рішення № 250/6): "2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону".

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (у редакції, чинній на момент ухвалення міською радою рішення № 250/6) встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, тому міська рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.

Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а їх висновок про наявність у Кіцманської міськради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними рішень Кіцманської міськради № 29/2 і № 250/6 є необґрунтованим та суперечить наведеному вище.

Разом із цим, згідно із статтею 12 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку (частини 1, 3 статті 13 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено у судових рішеннях, оригіналу або завіреної і підписаної копії договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2003 року суду не надано, а також відсутні докази його державної реєстрації.

Відтак, слід погодитися із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2003 року, оскільки зазначений правочин є неукладеним, а отже, не може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин заява ДТГО "Львівська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 29 травня 2014 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 15 січня 2014 року - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними рішень Кіцманської міськради № 29/2 і № 250/6 з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, в іншій частині зазначені судові рішення слід залишити без змін.

Разом із тим відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат, а тому обов'язок зі сплати судового збору покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 111-16, 111-23, 111-24, 111-25 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України 29 травня 2014 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 15 січня 2014 року у справі № 926/1145/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними рішень Кіцманської міської ради Чернівецької області "Про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації по виготовленню кадастрового плану для укладення договору оренди на земельну ділянку площею 0,045 га МПП "Стелком" від 8 лютого 2003 року № 29/2 і "Про надання дозволу малому приватному підприємству "Стелком" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлової будівлі колишньої водонапірної вежі у м. Кіцмань по вул. Г. Сковороди, 38Б" від 22 червня 2011 року № 250/6.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнати незаконними рішення Кіцманської міської ради Чернівецької області "Про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації по виготовленню кадастрового плану для укладення договору оренди на земельну ділянку площею 0,045 га МПП "Стелком" від 8 лютого 2003 року № 29/2 і "Про надання дозволу малому приватному підприємству "Стелком" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлової будівлі колишньої водонапірної вежі у м. Кіцмань по вул. Г. Сковороди, 38Б" від 22 червня 2011 року № 250/6.

В іншій частині зазначені судові рішення залишити без змін.

Стягнути з Кіцманської міської ради Чернівецької області (код 04062127) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (код 25910967) 4 765,50 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з малого приватного підприємця "Стелком" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (код 25910967) 4 765,50 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.