Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                    Ємця А.А.,

суддів:                        Барбари В.П., Берднік І.С., 

                               Жайворонок Т.Є., Колесника П.І. та 

                               Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 910/10184/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Спортенерджі-Ком" (треті особи - ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Центр світло", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 та ОСОБА_12) про визнання угод удаваними та переведення прав та обов'язків покупця; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Спортенерджі-Ком" (треті особи - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" та Приватне акціонерне товариство "Центр світло") про визнання угод удаваними та переведення прав та обов'язків покупця,

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Спортенерджі-Ком" (далі - ПП "Спортенерджі-Ком") про визнання удаваними угод дарування корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - ТОВ "НВП "Світло") та цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Центр світло" (далі - ПрАТ "Центр світло") і переведення на нього прав та обов'язків покупця корпоративних прав та цінних паперів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 7 лютого 2014 року між учасниками ТОВ "НВП "Світло" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладені договори дарування корпоративних прав даного товариства. Одночасно цього ж дня між акціонером ПрАТ "Центр світло" - ПП "Спортенерджі-Ком", 100 % корпоративних прав на яке належить громадянину ОСОБА_6 - та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, були укладені договори дарування цінних паперів - акцій ПрАТ "Центр світло". Вказуючи про удаваність цих договорів дарування корпоративних прав та цінних паперів, як таких, що укладені з метою приховати міну корпоративних прав на цінні папери, ОСОБА_1 зазначав про порушення його переважного права, як учасника ТОВ "НВП "Світло" та акціонера ПрАТ "Центр світло", на придбання відповідно корпоративних прав та цінних паперів, які дарувалися за цими угодами.

У серпні 2014 року ОСОБА_2 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, посилаючись на те, що саме він на дату укладення вказаних вище договорів дарування набув прав та обов'язків учасника ТОВ "НВП "Світло", у зв'язку з чим удаваними угодами дарування корпоративних прав ТОВ "НВП "Світло" порушено саме його, а не ОСОБА_1, переважне право на придбання корпоративних прав даного товариства, також звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ПП "Спортенерджі-Ком" про визнання удаваними угод дарування корпоративних прав ТОВ "НВП "Світло" та цінних паперів ПП "Центр світло" та переведення на нього прав та обов'язків покупця корпоративних прав ТОВ "НВП "Світло".

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано удаваними договори дарування цінних паперів від 7 лютого 2014 року, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та укладені між такими сторонами: ПП "Спортенерджі-Ком" та ОСОБА_3 на дарування останній 835 акцій ПрАТ "Центр світло", ПП "Спортенерджі-Ком" та ОСОБА_4 на дарування останній 1295 акцій ПрАТ "Центр світло", ПП "Спортенерджі-Ком" та ОСОБА_5 на дарування останній 370 акцій ПрАТ "Центр світло", застосувавши до цих договорів положення, що регулюють правовідносини за договорами купівлі-продажу. Переведено на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за вищевказаними договорами. Стягнуто з депозитного рахунку господарського суду м. Києва на користь ПП "Спортенерджі-Ком" 228 425 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов третьої особи з самостійними позовними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано удаваними договори дарування корпоративних прав від 7 лютого 2014 року, укладені між такими сторонами: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на дарування останньому частки, що становить 9 % статутного капіталу ТОВ "НВП "Світло", ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на дарування останньому частки, що становить 14 % статутного капіталу ТОВ "НВП "Світло", ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на дарування останньому частки, що становить 4 % статутного капіталу ТОВ "НВП "Світло", застосувавши до цих договорів положення, що регулюють правовідносини за договорами купівлі-продажу. Переведено на ОСОБА_2 права та обов'язки покупця за вищезазначеними договорами. Стягнуто з депозитного рахунку господарського суду м. Києва на користь ОСОБА_3 180 000 грн., на користь ОСОБА_4 280 000 грн., на користь ОСОБА_5 80 000 грн. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання судових витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 24 вересня 2014 року в частині задоволення позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та розподілу судових витрат. У цій частині у задоволенні позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 24 вересня 2014 року залишено без змін.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що до міни такими особливими об'єктами як майнові права, засновані на праві власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та пакеті акцій ПрАТ, не можна застосовувати загальні положення договору купівлі-продажу в частині переведення прав та обов'язків покупця, тому що це суперечить самій суті зобов'язань за спірними договорами.

До Верховного Суду України звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із заявами про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 910/10184/14 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 362, 655, 715, 716 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо переведення прав та обов'язків покупця акцій акціонерного товариства та часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю за договорами міни, на які поширюються положення про купівлю-продаж, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявники надали копії постанов Вищого господарського суду України від 30 липня 2008 року у справі № 2-5/3432-2007 (rs2429346) , від 22 червня 2011 року у справі № 53/338-10(42/05-10), від 19 квітня 2012 року у справі № 12/5007/93/11, від 13 березня 2008 року у справі № 3/451, а ОСОБА_1 - ще постанову Вищого господарського суду України від 24 січня 2007 року у справі № 2-1/3031-2006(2-1/10718-2005) (rs406010) .

У заявах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили скасувати постанову Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 910/10184/14 та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2014 року і рішення господарського суду м. Києва від 24 вересня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи заявників, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заяви не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимога про визнання удаваними угод дарування корпоративних прав ТОВ "НВП "Світло" та цінних паперів ПП "Центр світло", а також про переведення прав та обов'язків покупців акцій акціонерного товариства та часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю за цими договорами.

Водночас із постанов Вищого господарського суду України від 30 липня 2008 року у справі № 2-5/3432-2007 (rs2429346) , від 22 червня 2011 року у справі № 53/338-10(42/05-10), від 19 квітня 2012 року у справі № 12/5007/93/11, від 13 березня 2008 року у справі № 3/451, від 24 січня 2007 року у справі № 2-1/3031-2006(2-1/10718-2005) (rs406010) , на які посилаються заявники як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, вбачається, що вони є прийнятими внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом, та за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, аніж у справі, що переглядається.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявниками випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Відповідно до частини першої статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У зв'язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 910/10184/14.

Керуючись статтями 111-14, 111-23, 111-24, 111-26 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України:

У задоволенні заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 910/10184/14 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.