3-167гс15 Про визнання інвестиційного договору недійсним - Текст документа

заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року у справі № 32/612 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» до державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України, третя особа - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація, про виконання зобов'язання та за зустрічним позовом державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» про визнання договору недійсним,

У листопаді 2007 року господарським судом м. Києва порушено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (далі - ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна») до державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (далі - ДП «Готель «Козацький»), третя особа - Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.

Позов обґрунтовано вимогою до відповідача виконувати належним чином взяті на себе зобов'язання щодо використання спільного майна за договором про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора від 3 жовтня 2000 року (далі - Договір).

У липні 2011 року позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог з тих підстав, що у провадженні господарського суду м. Києва перебувала справа № 45/104 (rs10357700) за позовом Фонду державного майна України до ДП «Готель «Козацький», ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про визнання недійсним Договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 3 лютого 2010 року було припинено провадження у справі № 45/104 (rs10357700) на підставіп. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10 серпня 2011 року прийнято до провадження зустрічний позов ДП «Готель «Козацький» доТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про визнання недійсним договору про спільну інвестиційну діяльність від 3 жовтня 2000 року.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що зазначений Договір укладено з порушенням ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), зміст правочину суперечить чинному законодавству та інтересам держави та суспільства.

ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» неодноразово подавало клопотання про припинення провадження у справі та за зустрічним позовом. Ці клопотання обґрунтовано тим, що 14 травня 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до Договору, що містить арбітражне застереження, відповідно до якого всі спори, котрі випливають із Договору, вирішуються Арбітражним інститутом Торгової палати міста Стокгольма.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року провадження у справі щодо позовних вимог ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» до ДП «Готель «Козацький» припинено; зустрічний позовДП «Готель «Козацький» до ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» задоволено частково; визнано недійсним Договір між ДП «Готель «Козацький», компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» і ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна»; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що провадження у справі щодо первісних позовних вимог про зобов'язання відповідача виконувати належним чином зобов'язання за Договором підлягає припиненню у зв'язку прийняттям рішення Арбітражним інститутом м. Стокгольма від 30 вересня 2011 року у справі між тими ж сторонами, стосовно того самого предмета і з тих же підстав.

Щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог, суд мотивував свою позицію невідповідністю Договору вимогам закону на час його укладання, що згідно зі ст.ст. 215, 203 ЦК України є підставою для визнання цього Договору недійсним. За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За таких умов недійсним є і положення п. 14.4 Договору, яким встановлено арбітражне застереження. Зважаючи на те, що додаткова угода № 4 є невід'ємною частиною Договору, її положення також є недійсними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року рішення господарського суду м. Києва від 17 січня 2012 року залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року залишено без змін.

Постанову суду касаційної інстанції обґрунтовано тим, що Договір не відповідає положенням ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (8-92) та ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» (887-12) (чинних на час укладення цього Договору), а тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (435-15) він підлягає визнанню недійсним.

ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» в порядку ст. 111-19 ГПК (1798-12) України (1798-12) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року у справі № 32/612 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 6 квітня 2015 року справу № 32/612 допущено до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанов Вищого господарського суду України від 5 березня 2015 року у справі № 910/9283/14, від 16 вересня 2014 року у справі № 910/9273/14, від 16 вересня 2014 року у справі № 910/3425/13, від 9 жовтня 2013 року у справі № 910/288/13 в яких висловлено правову позицію про те, що законодавством передбачена можливість передачі спору за участю іноземного учасника на розгляд іноземного арбітражу (третейського суду). У випадку, якщо сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду провадження у справі припиняється відповідно до ч. 5 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 3 жовтня 2000 року між ДП «Готель «Козацький», компанією «Карлтон Трейдінг ЛТД» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» укладено Договір.

Відповідно до п. 1.1 Договору для досягнення соціального ефекту, розвитку готельного бізнесу в Україні та з метою отримання прибутку учасники цього Договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна (включаючи інвестиції) і зусиль здійснювати цільну діяльність, яка включатиме спільну інвестиційну діяльність з будівництва, реконструкції та переобладнання об'єктів спільної діяльності в м. Києві; спільну господарську діяльність з подальшої експлуатації об'єктів спільної діяльності (надання готельних та інших послуг, лізингу), включаючи реалізацію спільно придбаного або набутого іншим чином майна.

ДП «Готель «Козацький» передало у спільну власність передбачене Договором майно, що підтверджується актами приймання-передачі майна від 10 січня 2002 року та від 25 квітня 2004 року, належним чином засвідчені копії яких є в матеріалах справи.

Пунктом 14.4 Договору передбачено, що якщо учасники Договору не досягнуть згоди щодо суперечностей, які виникли між ними, шляхом переговорів протягом 60 днів з моменту повідомлення про наявність спору одним з учасників Договору іншому його учаснику, то спір передається на розгляд Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України, що приймає остаточне рішення щодо такого спору. Учасники Договору погодилися, що арбітраж буде здійснюватися відповідно до положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (4002-12) та Регламенту міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (n0001571-94) , місцем проведення арбітражу є м. Київ, Україна.

14 травня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору, п. 14.4 Договору виклали у новій редакції, згідно з якою будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникає із цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі стосовно його порушення, припинення або недійсності передається для остаточного вирішення шляхом арбітражу відповідно до Арбітражного регламенту Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (4002-12) передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися зокрема спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Відповідно до ст. 7 Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (4002-12) арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (2709-15) визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. За результатами дослідження чинності і дійсності арбітражної угоди господарський суд вирішує питання щодо необхідності і можливості припинення провадження по справі і направлення сторін до арбітражу.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (435-15) .

Суд касаційної інстанції, підтримавши обґрунтування попередніх інстанцій дійшов правильного висновку про те, що спірним Договором передбачено зміну форми власності, а тому така передача суперечить положенням ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (8-92) зокрема про заборону підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам.

Окрім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що позовні вимоги ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» відповідають вимогам, заявленим ним у позовній заяві до Арбітражного інституту Торгової палати міста Стокгольма, у справі беруть участь ті самі сторони, що й у справі № 32/612, а тому господарські суди дійшли висновку, що Арбітражний суд Торгової палати міста Стокгольма вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав, що й за первісним позовом у цій справі.

З огляду на викладене висновок Вищого господарського суду України у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених фактичних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-26 ГПК України (1798-12) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року у справі № 32/612.

Керуючись ст.ст. 111-23, 111-24, 111-26, 111-28 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року у справі № 32/612.