Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                 Колесника П.І.,

суддів:                     Барбари В.П., Берднік І.С.,

                            Гуля В.С., Ємця А.А.,

                            Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 січня 2015 року у справі № 17/5007/1093/12 за позовом прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, Володарсько-Волинської районної державної адміністрації (далі - Володарсько-Волинської РДА) до приватного підприємства "ВлаБоДе" (далі - ПП "ВлаБоДе") про розірвання договору оренди земельної ділянки,

У вересні 2012 року прокурор Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області, Володарсько-Волинської РДА звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "ВлаБоДе" та (з урахуванням уточнень) просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 7 листопада 2005 року (далі - договір оренди), укладений між ПП "ВлаБоДе" та Володарсько-Волинською РДА, припинити права ПП "ВлаБоДе" на зазначену земельну ділянку та повернути її Володарсько-Волинській РДА.

Заяву обґрунтовано тим, що ПП "ВлаБоДе" не користується орендованою земельною ділянкою, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - її цільового призначення, що суперечить істотним умовам договору оренди та вимогам статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 22, 96, частини 1 статті 141 та частини 1 статті 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статті 25 Закону України "Про оренду землі", статей 35, 36 Закону України "Про охорону земель".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2012 року у справі № 17/5007/1093/12 позовні вимоги прокурора Володарсько-Волинського району задоволено частково: розірвано договір оренди та повернуто Володарсько-Волинській РДА Житомирської області земельну ділянку; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині щодо припинення права ПП "ВлаБоДе" на земельну ділянку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2014 року у справі № 17/5007/1093/12 апеляційну скаргу ПП "ВлаБоДе" задоволено, рішення господарського суду Житомирської області від 20 листопада 2012 року у справі № 17/5007/1093/12 скасовано в частині задоволення позовних вимог і стягнення судового збору, в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення зазначеної земельної ділянки Володарсько-Волинській РДА відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2015 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2015 року у справі № 17/5007/1093/12, Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області у порядку статті 111-19 Господарського процесуального кодексу України звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 143 ЗК України, просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 3 квітня 2008 року у справі № 37/300-07 та від 6 квітня 2010 року у справі № 54/91-09, в яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції за аналогічних підстав і предмета позову, змісту позовних вимог дійшов протилежного висновку, а саме щодо наявності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з огляду на те, що спірна земельна ділянка не використовується відповідачем відповідно до умов договору оренди, оскільки будівництво об'єктів не було розпочато. При цьому суд касаційної інстанції визнав правильним і таким, що відповідає статтям 25, 32 Закону України "Про оренду землі" висновок апеляційного господарського суду, що порушення умов договору використання земельної ділянки за її цільовим призначенням охоплює не лише випадки її використання з іншою, не передбаченою умовами договору оренди метою, але і випадки невикористання земельної ділянки взагалі (за будь-яким призначенням).

Водночас постанова Вищого господарського суду України від 3 квітня 2008 року у справі № 37/300-07 не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки спір у справі не було вирішено остаточно, судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 31 березня 2015 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 17/5007/1093/12 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 січня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Як встановлено судами, 7 листопада 2005 року між Володарсько-Волинською РДА як орендодавецем і ПП "ВлаБоДе" як орендарем укладено договір оренди строком на 30 років, за умовами якого орендодавець передав в оренду, тобто строкове платне користування, земельну ділянку загальною площею 231,0653 га, розташовану на території Добринської сільської ради поблизу с. Ємілівка, на підставі розпорядження голови Володарсько-Волинської РДА від 27 жовтня 2005 року № 378.

Відповідно до умов цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 231,0653 га, в тому числі ріллю - 42,7879 га, пасовища - 105,059 га, під господарськими будівлями і дворами - 5,6257 га, болота - 76,5379 га, під каналами - 1,0079 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур та розведення водоплавної птиці). Цільове призначення земельної ділянки - землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 15, 16).

Відділом Державного комітету України із земельних ресурсів у Володарсько-Волинському районі було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства ПП "ВлаБоДе", та встановлено, що орендована ПП "ВлаБоДе" земельна ділянка не використовується взагалі та має такі недоліки як забур'янення і самозасіяні кущові і деревні насадження, що призвело до порушення вимог земельного законодавства, про що складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22 листопада 2011 року та від 6 вересня 2012 року.

Про виявлені порушення було складено адміністративні протоколи від 22 листопада 2011 року та від 6 вересня 2012 року, винесено постанови про накладення адміністративного стягнення та направлено керівництву ПП "ВлаБоДе" приписи про усунення цих порушень шляхом вирізання деревних і кущових насаджень на землях сільськогосподарського призначення.

Оскільки відповідач допущені порушення вимог земельного законодавства не усунув, прокурор звернувся із позовом до суду.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди у зв'язку з невикористанням орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факти невикористання земельної ділянки орендарем (відповідачем) для сільськогосподарського виробництва, однак доказів про нецільове використання землі надано не було.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах виходить із наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим Законом (161-14) , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором, а не той факт, що, на думку позивача, земельна ділянка не використовується орендарем у певний період часу.

Отже, зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, який передбачає дію - використання земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей, що не було належним чином доведено відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (192-19) та статтями 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до набрання чинності цим Законом, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 січня 2015 року у справі № 17/5007/1093/12.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.