Про зобов'язання укласти договір оренди частини нежитлового приміщення в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта") в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року в справі № 920/55/14 за позовом УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до управління майна комунальної власності Сумської міської ради про зобов'язання укласти договір,

До Верховного Суду України звернулося УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року в справі № 920/55/14.

Заяву мотивовано тим, що у справі № 910/13/13 Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин одні й ті самі норми матеріального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача укласти із Сумською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" договір оренди частини нежитлового приміщення в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що річна орендна ставка за спірним договором оренди має становити 1 грн на рік, оскільки діяльність позивача регламентується Законом України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) , Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12) , Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (786-95-п) тому позивач належить до категорії суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія положень частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника УДППЗ "Укрпошта", перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

При вирішенні справи господарськими судами встановлено, що спірне приміщення за адресою: м. Суми, вул. Богуна, 16, перебувало в оренді у позивача на підставі договору оренди від 1 листопада 1998 року № ФМ-825, строк дії якого закінчився 16 січня 2012 року.

8 квітня 2013 року позивач листом № 13-11-129 звернувся до управління майна комунальної власності Сумської міської ради з проханням надати йому в оренду частину нежитлового приміщення на першому поверсі, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Богуна, 16, площею 340,3 м кв. шляхом підписання запропонованого проекту договору оренди.

Відповідач листом від 16 квітня 2013 року № 09.01-16/998 відмовив у наданні в оренду зазначеного нежитлового приміщення, посилаючись, зокрема, на необхідність проведення зонування об'єкта із подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок та наявність у позивача заборгованості з орендної плати за попереднім договором оренди від 1 листопада 1998 року № ФМ-825.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону орендодавцями є органи місцевого самоврядування щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Порядком передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 року № 896-МР, визначено, що орендодавцем комунального майна є уповноважений орган Сумської міської ради - управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Згідно з частинами 1, 3 статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" засобам масової інформації у встановленому порядку передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і комунальної власності, якими вони користуються для здійснення виробничої діяльності. Державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" норми цього Закону (540/97-ВР) поширюються також на телерадіоцентри та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність цих засобів масової інформації.

Водночас жодного юридичного механізму реалізації цього положення Законом не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.п. 2.2.3, 2.2.4 статуту УДППЗ "Укрпошта", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 9 квітня 2010 року № 176, розповсюдження періодичних друкованих видань по передоплаті або продаж їх у роздріб є одним із видів діяльності підприємства.

Аналогічні положення щодо цього виду діяльності містяться і в положенні про Сумську дирекцію УДППЗ "Укрпошта".

Вирішуючи спір, суди апеляційної та касаційної інстанцій керувалися рекомендаціями Фонду державного майна України, викладеними у його наказі від 22 серпня 2000 року № 1765 та листі від 1 жовтня 2002 року № 10-16-12130: у разі використання орендарем нерухомого майна об'єкта оренди за кількома цільовими призначеннями для визначення орендної плати можуть використовуватися такі підходи: 1) зонування об'єкта оренди (визначення площі для здійснення кожного з видів діяльності орендаря) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксуванням площ зон у договорі оренди; 2) при використанні однієї і тієї самої площі для різних цілей може враховуватися внесок кожного виду діяльності у річну виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) орендаря; 3) при періодичному (сезонному) використанні однієї і тієї самої площі для різних видів діяльності може враховуватися структура напрямів використання майна у часі, з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок.

Наведені рекомендації Фонду державного майна України не можуть застосовуватися у цьому спорі, оскільки встановлюють обмеження, які суперечать закону.

Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статтею 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" не передбачено необхідності узгодження у договорі оренди цільового призначення орендованого майна за кожним із видів господарської діяльності.

Поширення заходів державної підтримки засобів масової інформації на підприємства зв'язку пов'язано лише зі здійсненням підприємствами зв'язку діяльності з розповсюдження періодичних друкованих видань, що зазначені у частинах 1 та 3 статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"

Отже, Вищий господарський суд України дійшов незаконного висновку, що позивач здійснюючи підтримку засобів масової інформації шляхом розповсюдження періодичних друкованих видань, не має права на отримання в оренду комунального майна, на тих самих умовах, що і бюджетні установи, зі сплатою оренди в розмірі 1 грн на рік.

Таке право підприємств зв'язку прямо і без обмежень передбачено частиною 3 статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

З огляду на викладене постанова Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі № 920/55/14 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а справа - направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) і керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-25, 111-28 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 28 березня 2015 року), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі № 920/55/14 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі № 920/55/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Стягнути з управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код 33525906) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (40003, м. Суми, вул. Привокзальна, 5, код 22981300) 852 грн 60 коп. судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України у справі № 920/55/14.