Про відшкодування майнової шкоди - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року в справі № 5017/3760/2012 за позовом НАК "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ПАТ "Одесагаз" до НАК "Нафтогаз України" про відшкодування майнової шкоди,

У грудні 2012 року НАК "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на неналежне виконання ПАТ "Одесагаз" зобов'язань з оплати поставленого газу. Після уточнення позовних вимог НАК "Нафтогаз України" просила стягнути з ПАТ "Одесагаз" борг у сумі 27 063 760,61 грн, з яких сума основного боргу - 18 680 000,00 грн, пеня - 5 660 336,90 грн, інфляційні втрати - 842 427,24 грн, 3 % річних - 1 880 996, 47 грн.

У січні 2013 року ПАТ "Одесагаз" звернулося до суду із зустрічним позовом до НАК "Нафтогаз України" про стягнення збитків, завданих неналежним встановленням виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, у розмірі 71 488 648,34 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року первісний позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 18 680 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 880 996,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 842 427,24 грн та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн; позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ПАТ "Одесагаз" пені у розмірі 5 660 336,90 грн залишено без розгляду. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Одесагаз" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року рішення суду першої інстанції частково скасовано, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції:

- позов НАК "Нафтогаз" задовольнити частково: стягнути з ПАТ "Одесагаз" на користь НАК "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 18 680 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 880 996,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 842 427,24 грн, пеню в сумі 4 445 509,89 грн та судовий збір у розмірі 61 490,14 грн; у задоволенні решти позовних вимог НАК "Нафтогаз України" відмовити;

- зустрічний позов ПАТ "Одесагаз" задовольнити частково: стягнути з НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Одесагаз" шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат природного газу в сумі 68 126 317,09 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 65 583,18 грн.

У решті рішення залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь НАК "Нафтогаз України" витрати зі сплати судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 28 697,75 грн.

Стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Одесагаз" витрати зі сплати судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 34 821,41грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року постанову апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 9 лютого 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) НАК "Нафтогаз України", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), просить:

- скасувати постанову суду касаційної інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову;

- відшкодувати за рахунок ПАТ "Одесагаз" судові витрати.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 904/1197/14 та від 7 жовтня 2014 року у справі № 910/2023/14, в яких, на його думку, суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 31 січня 2011 року між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) і ПАТ "Одесагаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/161/11 (далі - Договір), предметом якого є постачання в 2011 році імпортованого природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (п. 1.1 Договору).

У подальшому між НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Одесагаз" було укладено низку додаткових угод до Договору.

Задовольняючи позов НАК "Нафтогаз України", суд виходив із того, що на час розгляду справи борг ПАТ "Одесагаз" становить 18 680 000,00 грн, пеня - 4 445 509,89 грн, інфляційні втрати - 842 427,24 грн і 3 % річних - 1 880 996,47 грн.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такого способу відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, ПАТ "Одесагаз" не надало доказів на підтвердження збитків, не довело наявності протиправної поведінки та вини НАК "Нафтогаз України".

Погодившись із висновком апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову, суд касаційної інстанції, застосувавши положення ст. 1166 ЦК України до правовідносин, що виникли із договору поставки газу, дійшов висновку, що протиправні дії НАК "Нафтогаз України" полягають у тому, що з вини останнього неправильно встановлено граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу під час його транспортування, чим ПАТ "Одесагаз" завдано майнову шкоду.

В основу доданої для порівняння постанови Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року в справі № 904/1197/14 покладено висновок про те, що до порушника вимог Закону "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) застосовуються положення ст. 1166 ЦК України для відшкодування майнової шкоди. Відсутність таких складових цивільно-правової відповідальності як вина та причинний зв'язок між діями та збитками виключає зазначену відповідальність.

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року у справі № 910/2023/14 касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про відшкодування збитків за невиконання вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) з огляду на те, що у діях відповідача не встановлено складу цивільного правопорушення.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 1166 ЦК України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права у межах доводів заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Зі змісту зустрічного позову вбачається, що ПАТ "Одесагаз" звернулося до суду з вимогою про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що внаслідок погодження з НАК "Нафтогаз України" ліміту виробничо-технологічних втрат та нормованих витрат газу при транспортуванні газорозподільними мережами на 2011 рік у розмірі меншому, ніж про це просило товариство, останнє було змушено укласти Договір з метою закупівлі газу в обсязі більшому, ніж це було необхідно, у зв'язку з чим зазнало збитків.

Ураховуючи, що між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Одесагаз" виникли зобов'язальні відносини, які випливають із Договору, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1166 ЦК України відсутні.

Крім того, за змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

3. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

4. додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

5. неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

6. матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що супровідним листом від 3 вересня 2010 року № 547-09 ПАТ "Одесагаз" направило на адресу НАК "Нафтогаз України" для затвердження розрахунок виробничо-технологічних втрат та втрат природного газу по ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 54 001,260 тис. куб. м. Дані про погодження цієї пропозиції у матеріалах справи відсутні.

Наказом НАК "Нафтогаз України" від 29 листопада 2010 року № 556 "Про використання підприємствами з газопостачання та газифікації природного газу для виробничо-технологічних потреб в 2011 році" затверджено граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат для ПАТ "Одесагаз" на 2011 рік в обсязі 30 147,3 тис. куб. м. ПАТ "Одесагаз" наказ не оскаржувало.

Не визнавши незаконним цей наказ, суд не встановив наявності протиправної поведінки НАК "Нафтогаз України" як однієї із чотирьох складових для покладення матеріальної відповідальності за майнову шкоду.

Ураховуючи викладене, у справі, що розглядається, рішення суду касаційної інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову ПАТ "Одесагаз" суперечить нормам матеріального права, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки відповідно до ст. ст. 111-24, 111-25 ГПК України повноваження Верховного Суду України обмежено виключно висновками про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання, у разі повного або часткового скасування постанови суду касаційної інстанції справа підлягає направленню на новий касаційний розгляд.

Також підлягає задоволенню вимога НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення на її користь судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року Верховним Судом України, виходячи з того, що відповідно до ст. 111-14 ГПК України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 111-23, 111-24, 111-25 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року в частині часткового задоволення зустрічного позову публічного акціонерного товариства "Одесагаз" скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код 03351208) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 51 156,00 грн судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України у справі № 5017/3760/2012.