Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі

головуючого                    Барбари В.П.,

суддів:                        Берднік І.С., Гуля В.С.,

                               Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

                               Колесника П.І., Потильчака О.І.,

                               Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 48/448-13/364 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до закритого акціонерного товариства "АвтоВАЗ-Інвест", компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED", акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", акціонерного банку "ІНГ Банк Україна", треті особи: публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, державне підприємство з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів, відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", про розірвання договорів купівлі-продажу, повернення майна та зобов'язання вчинити дії,

До Верховного Суду України звернулася компанія "VELBAY HOLDINGS LIMITED" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 48/448-13/364 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 23 листопада 2006 року у справі № 2/241 (rs309846) , від 01 листопада 2011 року у справі № 13/179, від 18 жовтня 2011 року у справі № 5004/84/11 (rs18757864) , від 14 грудня 2011 року у справі № 5002-1/967-2011, від 19 грудня 2012 року у справі № 40/59пд, від 06 березня 2014 року у справі № 910/14608/13 (rs37574551) , від 23 липня 2014 року у справі № 5011-48/3299-2012 (rs40001117) .

Ухвалою від 02 лютого 2015 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 48/448-13/364 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Так, ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідно до положень статей 651, 652 ЦК України, статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" розірвання в судовому порядку кредитної угоди не означає, що позичальника було звільнено від виконання зобов'язань з погашення кредитної заборгованості, яка виникла до розірвання такої кредитної угоди. Також Вищий господарський суд України погодився з висновками господарських судів щодо невиконання компанією "VELBAY HOLDINGS LIMITED" зобов'язань з рефінансування довгострокових зобов'язань за кредитною угодою, що значною мірою позбавило державу Україна в особі Фонду державного майна України того, на що вона розраховувала під час укладення договорів, що свідчить про істотність порушення договірних зобов'язань і, як наслідок, про наявність підстав для розірвання договорів купівлі-продажу пакета акцій.

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 48/448-13/364, Вищий господарський суд України, розглянувши доводи компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED", дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 651, 652 ЦК України, статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року.

У справі, що розглядається, предметом спору є розірвання договорів купівлі-продажу пакета акцій, повернення майна та зобов'язання до вчинення дій.

Постанови Вищого господарського суду України від 23 листопада 2006 року у справі № 2/241 (rs309846) , від 14 грудня 2011 року у справі № 2/241, від 18 жовтня 2011 року у справі № 5004/84/11 (rs18757864) , від 23 липня 2014 року у справі № 5011-48/3299-2012 (rs40001117) , від 01 листопада 2011 року у справі № 13/179, від 14 грудня 2011 року у справі № 5002-1/967-2011, від 06 березня 2014 року у справі № 910/14608/13 (rs37574551) , на які заявник посилається як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, не можуть бути прикладом судового рішення, в якому норми матеріального права застосовано по-іншому, оскільки предметом спору у цих справах є розірвання договорів оренди, кредитної угоди, внесення змін до договорів, а також визнання незаконним рішення комісії, тобто предмет спору суттєво відрізняється від предмета спору у справі, що розглядається.

Також поза увагою Вищого господарського суду України залишилася та обставина, що у справі № 40/59пд, на постанову в якій послався заявник, господарськими судами було встановлено, що істотною підставою для розірвання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дитячого садка було недотримання такої умови як використання дитячого дошкільного закладу за цільовим призначенням, а у справі, що розглядається, не було дотримано істотної умови щодо здійснення рефінансування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відтак, предмет спору та фактичні обставини у справах, на які посилається заявник, різняться.

Відповідно до частини першої статті 111-26 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що факт неоднакового правозастосування положень матеріального права не підтвердився, заява компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви компанії "VELBAY HOLDINGS LIMITED" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.