Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого  Барбари В.П.,

суддів:      Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,

             Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 910/7303/14 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", третя особа - ОСОБА_1, про стягнення суми,

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - ПАТ АКБ "Індустріалбанк") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПАТ СК "Арсенал Страхування") про стягнення 21 124,86 грн.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором страхування фінансових ризиків від 1 жовтня 2007 року № 203/07-ФР щодо виплати страхового відшкодування, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30 травня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 14 жовтня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 30 травня 2014 року залишив без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК (1798-12) України), ПАТ АКБ "Індустріалбанк", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пункту 5 частини першої статті 991 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ПАТ АКБ "Індустріалбанк" долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2012 року у справі № 5011-73/6166-2012, від 8 жовтня 2013 року у справі № 910/11374/13, від 18 червня 2013 року у справі № 5011-51/1402-2012, від 2 липня 2013 року у справі № 5011-74/6091-2012-50/449-2012, від 15 січня 2013 року у справі № 5011-54/5925-2012.

Ухвалою від 26 січня 2015 року Вищий господарський суд України допустив справу № 910/7303/14 до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року, зазначивши про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, що вбачається із наданих заявником копій постанов суду касаційної інстанції у справах № 5011-51/1402-2012, № 5011-74/6091-2012-50/449-2012, № 5011-54/5925-2012.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111-16 ГПК України (1798-12) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Допускаючи справу № 910/7303/14 до провадження Верховного Суду України, Вищий господарський суд України вважав неоднаковим застосування судом касаційної інстанції положень пункту 5 частини першої статті 991 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Так, у постанові від 14 жовтня 2014 року у справі, що розглядається, Вищий господарський суд України, погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення страхового відшкодування, виходив із того, що страхувальник не повідомив страховика про настання страхового випадку протягом 10 днів та не надав суду доказів поважності причин пропуску цього строку.

Водночас у наданих для порівняння постановах Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі № 5011-51/1402-2012, від 2 липня 2013 року у справі № 5011-74/6091-2012-50/449-2012, від 15 січня 2013 року у справі № 5011-54/5925-2012 суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування, зазначив, що несвоєчасне повідомлення страхувальниками страховиків про настання страхових випадків не вплинуло на обов'язок страховиків сплатити страхове відшкодування, оскільки страховиками не надано доказів, що це позбавило їх можливості належного виконання своїх зобов'язань за договорами страхування.

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції свідчить, що різні висновки зроблено судом залежно від встановлених обставин у справах, а це не свідчить про різне застосування положень пункту 5 частини першої статті 991 ЦК України при розгляді різних справ за подібних предмета спору, підстав позову, встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

З огляду на викладене рішення суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, не можуть слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведеної норми матеріального права.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, а тому відповідно до частини 1 статті 111-26 ГПК України у задоволенні заяви ПАТ АБ "Індустріалбанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року слід відмовити.

Керуючись статтями 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 910/7303/14.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .