Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                    Барбари В.П.,

суддів:                        Берднік І.С., Гуля В.С., 

                               Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., 

                               Колесника П.І. та Потильчака О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") в особі Одеської філії про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 916/497/14 за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії до товариства з обмеженою відповідальністю "Новолог" (далі - ТОВ "Новолог"), за участю третьої особи - державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт"), про стягнення 692 705 грн 80 коп.,

До Верховного Суду України звернулося ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 916/497/14 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статей 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 14 березня 2013 року у справі № 5017/1355/2012, від 13 листопада 2013 року у справі № 916/1530/13 та від 11 жовтня 2012 року у справі № 5017/1293/2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року.

Допускаючи справу № 916/497/14 до провадження Верховного Суду України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у постановах від 14 березня 2013 року у справі № 5017/1355/2012, від 13 листопада 2013 року у справі № 916/1530/13 та від 11 жовтня 2012 року у справі № 5017/1293/2012 за аналогічних підстав і предмета позову, змісту позовних вимог і правового регулювання спірних правовідносин визнано наявність підстав для стягнення компенсації як договірної санкції за невиконання зобов'язання стосовно забезпечення належного обсягу залученого фактичного вантажопотоку.

У заяві ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії просило скасувати постанову Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 916/497/14 та прийняти нове судове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 1 жовтня 2003 року між ТОВ "Новолог" і ДП "Одеський морський торговельний порт" укладено договір № КД-4366 про надання послуг (далі - Договір), за умовами до якого ДП "Одеський морський торговельний порт" зобов'язалося надати відповідачеві послуги із забезпечення виконання ним комплексу робіт і послуг, пов'язаних із перевалкою вантажу, а ТОВ "Новолог" зобов'язалося прийняти та оплатити виконані послуги.

До Договору неодноразово вносилися зміни відповідно до укладених між сторонами додаткових угод. Зокрема, сторони погодили, що Договір діє до 1 жовтня 2023 року. Крім того, пунктом 2.6 Договору визначено, що відповідач гарантує залучення для перевалки через ПВК-3 вантажопотік обсягом не менше 1 800 000 тонн на рік. За змістом пункту 8.8 Договору гарантований обсяг вантажопотоку (пункт 2.6 Договору) для періоду, який становить менше календарного року, визначається як гарантований обсяг (пункт 2.6 Договору), поділений на кількість днів у звітному році та помножений на кількість фактично відпрацьованих днів за неповний календарний рік. Згідно з пунктом 5.5 Договору у разі невиконання ТОВ "Новолог" вимог пункту 2.6 цього Договору товариство компенсує ДП "Одеський морський торговельний порт" втрати в розмірі 15 % від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт стосовно недостатнього обсягу вантажу, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік або за фактично відпрацьований період, що обраховується з 1 січня з урахуванням вимог пункту 8.8. Договору. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований період, до загальної кількості тон вантажу за цей період.

Згідно з вимогами Закону України "Про морські порти України" (4709-17) , розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133-р (133-2013-р) та наказу Міністерства інфраструктури України від 19 березня 2013 року № 163 (v0163733-13) в Україні проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту (у тому числі й ДП "Одеський морський торговельний порт") шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури (зокрема причалів та акваторій), іншого майна, прав і обов'язків щодо них відповідно до розподільчих балансів та утворено ДП "Адміністрація морських портів України".

3 липня 2013 року між ДП "Адміністрація морських портів України" (власник) і ТОВ "Новолог" (сервітуарій) укладено договір про встановлення сервітуту, відповідно до якого власник надає сервітуарію право сервітуту на причали №№ 9-13, розташовані в акваторії власника. Сервітуарій зобов'язується вносити власникові плату за сервітут у розмірах і в порядку, передбачених цих договором. Метою зазначеного договору є забезпечення власником сервітуарію можливості для виконання комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (вантажно-розвантажувальних робіт). Пунктом 3.1 договору встановлено, що право на сервітут виникає у сервітуарія з 13 червня 2013 року. Із цієї дати сервітут вважається встановленим.

24 вересня 2013 року між позивачем, відповідачем і ДП "Одеський морський торговельний порт" укладено додаткову угоду до Договору, за умовами якої Договір припиняє дію з 13 червня 2013 року. ДП "Адміністрація морських портів України" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Одеський морський торговельний порт" за Договором. Згідно з пунктом 4 цієї додаткової угоди сторони погодили, що зобов'язання ТОВ "Новолог" щодо гарантованих обсягів вантажопереробки, визначених пунктом 2.6 Договору, стосовно періоду 2013 року діють виключно до моменту припинення Договору (тобто з 1 січня 2013 року до 12 червня 2013 року включно). При цьому гарантований обсяг вантажопереробки за цей період встановлюється та визначається прямо пропорційно кількості календарних днів у такому періоді, а саме розраховується наступним чином: показник гарантованого обсягу вантажопереробки, передбачений пунктом 2.6 Договору, ділиться на кількість календарних днів у 2013 році та помножується на кількість календарних днів у періоді з 1 січня 2013 року по 12 червня 2013 року включно. У разі, якщо показники фактичного обсягу вантажопереробки ТОВ "Новолог" за період із 1 січня 2013 року до 12 червня 2013 року включно будуть нижчими за показник гарантованого обсягу вантажопереробки, розрахований відповідно до цього пункту додаткової угоди, ТОВ "Новолог" компенсує позивачеві втрати в розмірі 15 % (без урахування ПДВ, яке нараховується згідно з чинним законодавством України) від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт стосовно обсягу вантажу, якого не вистачає, виходячи із середньоприбуткової ставки за зазначений період. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за період з 1 січня 2013 року по 12 червня 2013 року включно, до показника фактичного обсягу вантажопереробки за цей період.

Підставою для подання позову ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії визначено невиконання відповідачем вимог пункту 2.6 Договору щодо залучення гарантованого обсягу вантажопотоку для перевалки через ПВК-3 за період із 1 січня 2013 року до 12 червня 2013 року включно та, відповідно, стягнення суми компенсації втрат позивача, передбаченої пунктом 5.5 Договору.

За результатами розгляду справи Вищим господарським судом України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 липня 2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2014 року, яким у задоволенні позову було відмовлено, залишено без змін.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що оскільки відповідачем залучено обсяг вантажу для перевалки, встановлений пунктом 2.6 Договору, відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Аналіз застосування Вищим господарським судом України положень ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) щодо належного виконання зобов'язань за договором у цій справі та в судових рішеннях, копії яких заявником надано на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, дає підстави для наступного висновку.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 2.6 Договору ТОВ "Новолог" гарантувало залучення для перевалки вантажу в обсязі не менше 1 800 000 тонн на рік. Таким чином, у період із 1 січня 2013 року до 12 червня 2013 року включно відповідач зобов'язаний був залучити для перевалки 803 835,616 тонн вантажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Новолог" у зазначений період виконало роботи з перевалки вантажопотоку в обсязі 737 093,238 тонн, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг). Окрім того, на складах відповідача станом на 12 червня 2013 року перебував на зберіганні вантаж для подальшого навантаження на судна в обсязі 85 887,029 тонн.

Згідно з пунктом 4.4 Договору сторони підписують акти виконаних робіт (послуг).

Тобто обсяг наявного на складах відповідача вантажу для подальшого навантаження на судна не враховується у фактичному обсязі вантажопереробки, як це передбачено пунктом 4 додаткової угоди до Договору від 24 вересня 2013 року. Так, вантажем, що перебуває на зберіганні на складах, розпоряджається виключно відповідач. Однак, саме ДП "Одеський морський торговельний порт" надає відповідачеві послуги, визначені пунктом 3.1 Договору із забезпечення виконання ним комплексу робіт і послуг, пов'язаних із перевалкою вантажу. Відповідно ДП "Одеський морський торговельний порт" забезпечив надання для ТОВ "Новолог" послуг для виконання останнім частини комплексу робіт і послуг, пов'язаних із перевалкою того вантажу, що перебував на зберіганні на його складах. Саме тому Договір містить положення про компенсацію втрат ДП "Одеський морський торговельний порт" у разі невиконання відповідачем вимог щодо забезпечення обсягу вантажопотоку, визначеному у пункті 2.6 Договору, що мало місце у даній справі.

Оскільки фактичний обсяг вантажопереробки є меншим за визначений пунктом 2.6 Договору, Вищий господарський суд України дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Новолог" суми компенсації втрат позивача, передбаченої пунктом 5.5 Договору.

За таких обставин заява ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 916/497/14 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-14, 111-23-111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 916/497/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.