Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                        Барбари В.П.,

суддів:                            Берднік І.С., Гуля В.С., 

                                   Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., 

                                   Колесника П.І., Потильчака О.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року у справі № 910/1354/13 (rs40001189) за позовом першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, приватного підприємства "Мале приватне підприємство "ВІАС", треті особи: Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація, публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк", про визнання недійсним договору та витребування нерухомого майна,

У січні 2013 року перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву), приватного підприємства "Мале приватне підприємство "ВІАС" (далі - МПП "ВІАС"), в якому просив:

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ. А з № 1 по № 13 (групи приміщень № 9) II поверху; МЗК: V - 16,0 кв. м (І поверху), ІІІ - 20,2 кв. м (ІІ поверху), V - 11,6 кв. м (надбудова), VI - 7,5 кв. м (надбудова), загальною площею 369,70 кв. м, що становить 14/100 частин (нежилого будинку площею 2 647,00 кв. м), розташованих за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, буд. 26-а (далі - спірне нерухоме майно), укладений 29 жовтня 2010 року між представництвом Фонду державного майна України у Деснянському районі міста Києва (далі - ФДМУ у Деснянському районі міста Києва) та МПП "ВІАС" (далі - договір);

- витребувати у МПП "ВІАС" зазначені нежитлові приміщення, вартість яких становить 1 492 440,00 грн, у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Деснянською районною у місті Києві радою рішення про приватизацію спірного нерухомого майна прийнято з перевищенням повноважень за відсутності волевиявлення Київської міської ради, уповноваженої розпоряджатися комунальною власністю територіальної громади міста Києва, до якої і належить спірне нерухоме майно.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 25 січня 2013 року та від 13 лютого 2013 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Деснянську районну у місті Києві державну адміністрацію та публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2014 року рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Договір визнано недійсним з моменту його укладення. Витребувано у МПП "ВІАС" спірні приміщення вартістю 1 492 440,00 грн та повернуто їх у комунальну власність територіальної громади міста Києва.

Вищий господарський суд України постановою від 31 липня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2014 року скасував, а рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2014 року залишив у силі.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 203, 215, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2014 року.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заступник Генерального прокурора України долучив до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2012 року у справі № 5016/3244/2011(8/151) та від 24 грудня 2013 року у справі № 30/402.

Ухвалою від 11 листопада 2014 року Вищий господарський суд України допустив справу № 910/1354/13 (rs40001189) до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111-16 ГПК України (1798-12) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Допускаючи справу № 910/1354/13 (rs40001189) до провадження Верховного Суду України, Вищий господарський суд України дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 388 ЦК України, статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Так, у постанові від 31 липня 2014 року у справі, що розглядається, Вищий господарський суд України, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року, укладеного в порядку приватизації шляхом викупу, і для витребування цього майна у комунальну власність. При цьому Вищий господарський суд України з посиланням на положення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (994_535) , а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", зазначив, що покупець спірного нерухомого майна МПП "ВІАС", укладаючи договір його купівлі-продажу, правомірно очікував набуття права власності на це майно, у зв'язку з чим подальше позбавлення покупця спірного нерухомого майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Водночас у наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2012 року у справі № 5016/3244/2011(8-151) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову про витребування майна у набувача за останнім договором у ланцюгу договорів відчуження цього нерухомого майна, яке вибуло із володіння першого власника поза його волею. Водночас у справі не було встановлено допущених державним органом порушень закону, що потягло у подальшому позбавлення набувача цього майна.

У наданій для порівняння постанові від 24 грудня 2013 року у справі № 30/402 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що аукціон з продажу нерухомого майна проведено з порушенням приписів статей 8, 9, 15, 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" та статті 11 Закону України "Про приватизацію державного майна", а тому укладений за наслідками аукціону договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року підлягає визнанню недійсним, а майно - поверненню власнику.

З огляду на викладене рішення суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, не можуть слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права, де тотожними є предмет спору, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, а тому відповідно до частини 1 статті 111-26 ГПК України (1798-12) у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року слід відмовити.

Керуючись статтями 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31 липня 2014 року у справі № 910/1354/13 (rs40001189) .

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.