Про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення нежитлового приміщення, зобов'язання повернути нежитлові приміщення у власність та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - Банк) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 5015/3721/12 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Три оскара" (далі - ТОВ "Три оскара"), ОСОБА_2 і Державної реєстраційної служби України, треті особи: Банк, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення кафе від 16 лютого 2006 року, зобов'язання повернути нежитлові приміщення у власність та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення,

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою з урахуванням уточнень до позовної заяви від 09 липня 2013 року до ТОВ "Три оскара", ОСОБА_2 та Державної реєстраційної служби України про визнання недійсним укладеного товариством договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір було укладено товариством без згоди загальних зборів його учасників, а також особою, не наділеною повноваженнями на укладення такого договору, крім того, внаслідок відчуження активів ТОВ "Три оскара" не може використовувати майно у своїй господарській діяльності, а позивач, у свою чергу, недоотримує прибутки від діяльності товариства, що порушило його права та законні інтереси як учасника ТОВ "Три оскара".

Справа судами розглядалася неодноразово. За результатами останнього перегляду рішенням господарського суду Львівської області від 28 січня 2014 року у справі № 5015/3721/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 травня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення кафе. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ТОВ "Три оскара" у власність нежитлові приміщення загальною площею 336,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію права власності на ці нежитлові приміщення.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 5015/3721/12 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 5015/3721/12, Банк звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 88, 134, 167 Господарського кодексу України, статей 115, 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) і статей 10, 12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Ухвалою від 18 грудня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 5015/3721/12 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 вересня 2014 року.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2011 року у справі № 2-23/4600-2009, від 28 травня 2012 року № 18/3627/11 (rs24326197) та від 22 жовтня 2013 року у справі № 922/1653/13.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що 16 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю кафе "Пасічне-2" (далі - ТОВ кафе "Пасічне-2"; продавець) і ОСОБА_2 (покупець) укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу приміщення кафе (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі за № 1354. Відповідно до зазначеного договору продавець продав, а покупець придбав нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно).

29 грудня 2006 року зареєстровано статут ТОВ "Три оскара" відповідно до якого зазначене товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків ТОВ кафе "Пасічне-2".

27 червня 2008 року між Банком і ОСОБА_4 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 78/8 (далі - кредитний договір), за яким ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2 000 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18,5 % річних. Крім того, ОСОБА_2 виступила поручителем ОСОБА_4 і за договором поруки від 27 червня 2008 року взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати солідарно і в повному обсязі за кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення кредиту 27 червня 2008 року між Банком (іпотекодержатель) і ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір. У забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку нерухоме майно, що належить їй на праві власності, а саме нежитлові приміщення спірного майна.

У зв'язку з простроченням сплати кредиту за рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2012 року у справі № 2/1312/296/2012 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість у сумі 2 603 179,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення спірного майна.

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою та як учасник ТОВ "Три оскара" просив визнати недійсним договір купівлі-продажу як такий, що укладено товариством без згоди загальних зборів учасників, а також особою, не наділеною повноваженнями на укладення такого договору.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого учасником ТОВ "Три оскара" позову про визнання недійсним укладеного відповідачами спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач як учасник товариства має право на захист своїх корпоративних прав та право на подання позову про визнання спірної угоди недійсною, і що обраний ним спосіб захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу відповідає способам захисту права, встановленим статтею 16 ЦК України, а право на його обрання передбачено статтею 215 ЦК України.

Натомість у доданих для порівняння постановах суду касаційної інстанції у справі № 2-23/4600-2009, у справі № 18/3627/11 (rs24326197) , в яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції, розглядаючи спір з аналогічним змістом позовних вимог та за подібних обставин справи, дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для задоволення позову учасника товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Для усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права Судова палата у господарських справах виходить з наступного.

Відповідно до статті 115 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено права учасників господарського товариства. Проте учасник не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, оскільки власником вважається товариство, права якого здійснюються через загальні збори учасників.

Однак звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 послався на те, що оспорюваним договором порушено його корпоративні права, оскільки відчуження основних активів товариства, до яких входило спірне приміщення, призвело до неможливості використання цього майна в господарській діяльності товариства і як наслідок - неможливості одержання відповідної частки прибутку товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ТОВ "Три оскара", яке в свою чергу є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків ТОВ кафе "Пасічне-2", що підтверджується статутом ТОВ "Три оскара", зареєстрованим 29 грудня 2006 року.

Оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено 16 лютого 2006 року ТОВ кафе "Пасічне-2", тобто до державної реєстрації статуту ТОВ "Три оскара".

Згідно з пунктом 6.1 статуту ТОВ "Три оскара" статутний капітал товариства може утворюватися з грошових коштів, матеріальних цінностей (будинки, споруди, обладнання, тощо), прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також будь-якими майновими та немайновими правами (в тому числі на інтелектуальну власність).

Проте відповідно до пункту 6.2 зазначеного статуту статутний капітал товариства дорівнює грошовому вкладу у розмірі 20 000,00 грн.

Разом із цим при розгляді справи судами попередніх інстанцій не встановлено і в матеріалах справи відсутні докази факту передачі будь-якого нерухомого майна, у тому числі спірного, як вкладу учасників товариства до статутного капіталу ТОВ "Три оскара", а також щодо наявності у товариства будь-якого іншого нерухомого майна.

Виходячи з викладеного, немає підстав вважати, що порушено корпоративне право позивача, оскільки спірне майно відчужено ТОВ кафе "Пасічне-2" до створення ТОВ "Три оскара", учасником якого він є.

Крім того, 27 червня 2008 року між Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір. У забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку нерухоме майно, що належить їй на праві власності, а саме нежитлові приміщення спірного майна. За заявою, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27 червня 2008 року і зареєстрованою в реєстрі за № 7009, ОСОБА_4 надав згоду своїй дружині ОСОБА_2 на передачу спірного майна в іпотеку.

Отже, зважаючи на викладене, спірне приміщення перебувало у приватній власності фізичної особи ОСОБА_2 з моменту його придбання та державної реєстрації до теперішнього часу і не передавалося до статутного капіталу ТОВ "Три оскара".

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим прийнята ним постанова є незаконною і на підставі частини 2 статті 111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Заяву публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 5015/3721/12 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.