Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі

головуючого                    Барбари В.П.,

суддів:                        Берднік І.С., Ємця А.А.,

                               Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,

                               Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національно атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року у справі № 910/23600/13 за позовом ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергіямонтажінвест" (далі - ТОВ "Енергіямонтажінвест") про стягнення суми,

У грудні 2013 року ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Енергіямонтажінвест", в якій просило стягнути 1 343 305,20 грн, у тому числі 886 922,24 грн пені та 456 382,96 грн штрафу за порушення строків поставки .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 червня 2012 року між сторонами було укладено договір поставки № 1116112243 (далі - Договір), за умовами якого та відповідно до додаткової угоди № 1 від 17 вересня 2012 року відповідач мав здійснити поставку за специфікацією № 1 до Договору в строк до 01 грудня 2012 року. Оскільки товар було поставлено з порушенням зазначеного строку, а саме 29 березня 2013 року згідно з видатковою накладною № РН-0000001 на суму 1 854 400,55 грн та 26 квітня 2013 року згідно з видатковою накладною № РН-0000002 на суму 4 665 355,99 грн, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача передбачених пунктом 7.2 Договору пені та штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 456 382,96 грн штрафу та 880 401,97 грн пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено, а саме у стягненні з відповідача пені у розмірі 6 520,27 грн за день, в який відбулася поставка товару.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року у справі № 910/23600/13, ВП "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) щодо визначення розміру штрафних санкцій та періоду їх нарахування.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 26 листопада 2012 року у справі № 5011-14/8070-2012 та від 31 жовтня 2013 року у справі № 910/10090/13.

Погодившись із доводами заявника, ухвалою від 26 листопада 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 910/23600/13 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 червня 2012 року між сторонами укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити електродвигуни для ВП "Южноукраїнська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, одиниці виміру і загальну кількість продукції, її номенклатуру і ціну зазначено в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки продукції зазначено у специфікації.

Додатковою угодою № 1 до Договору сторони дійшли згоди про внесення змін до нього та встановили кінцевий термін постачання обладнання за специфікацією № 1 до Договору - до 01 грудня 2012 року.

Оскільки 01 грудня 2012 року є вихідним днем (субота), то відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), останнім днем виконання зобов'язання з поставки продукції у цьому випадку є 03 грудня 2012 року.

Судами встановлено, що відповідач прострочив відповідні зобов'язання з поставки продукції на суму 1 854 400,55 грн, згідно з видатковою накладною від 29 березня 2013 року № РН-0000001 та актом приймання-передачі ТМЦ № 04-107 від 03 квітня 2013 року, а також на суму 4 665 355,99 грн згідно з видатковою накладною від 26 квітня 2013 року № РН-0000002 та актом приймання-передачі ТМЦ № 04-132 від 13 травня 2013 року.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 24 квітня 2014 року, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30 липня 2014 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно задоволення позову про стягнення штрафу та пені у розмірі 1 336 784,93 грн та щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 6 520,27 грн за день, коли відбулася поставка продукції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що нарахування позивачем пені за день, в який відбулась поставка продукції, є безпідставним, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання, тому день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення.

Слід зазначити, що положення пункту 7.2 Договору щодо сплати пені та штрафу за порушення строку поставки продукції узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даному випадку позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Відтак, судами визначено, що розмір пені має становити 213 256,06 грн із розрахунку на суму вартості продукції згідно з накладною від 29 березня 2013 року № РН-0000001 - 1 854 400,55 грн за період у 115 днів (із 04 грудня 2012 року по 28 березня 2013 року включно) та 667 145,91 грн із розрахунку на суму вартості продукції згідно з накладною від 26 квітня 2013 року № РН-0000002 - 4 665 355,99 грн за період у 143 днів (із 04 грудня 2012 року по 25 квітня 2013 року включно).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У той же час із наданого заявником розрахунку пені вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Отже, зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині сплати пені за день, коли відбулася поставка продукції на суму 6 520,27 грн.

Відповідно до частини 1 статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 111-23, 111-24 та 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національно атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.