Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого                    Барбари В.П.,

суддів:                        Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

                               Колесника П.І., Потильчака О.І.,

                               Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року у справі № 6/354-07 за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції до приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Україна", за участю арбітражного керуючого ОСОБА_1, про визнання банкрутом,

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28 листопада 2007 року порушено провадження у справі № 6/354-07 про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Україна" (далі - ПСП АФ "Україна") за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") в особі Сумської обласної дирекції, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Постановою господарського суду Сумської області від 24 січня 2011 року ПСП АФ "Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року затверджено мирову угоду від 19 серпня 2013 року, а провадження у справі про банкрутство припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року залишено без змін ухвалу господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 січня 2014 року скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2013 року, а справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року ухвалу господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року скасовано, справу передано до господарського суду Сумської області на розгляд на стадію затвердження мирової угоди.

Вищий господарський суд України постановою від 6 серпня 2014 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року, а ухвалу господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року залишив у силі.

Суд касаційної інстанції, незважаючи на те, що резолютивна частина ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не містить тексту мирової угоди, дійшов висновку, що зазначену мирову угоду у справі про банкрутство затверджено у встановленому законом порядку.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - ПАТ "Сумигаз"), посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 35, 37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343 (2343-12) ) при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати цю постанову Вищого господарського суду України, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року залишити в силі.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ПАТ "Сумигаз" долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 13 серпня 2013 року у справі № 2-3/1835-2006(2-31/1835-06), від 11 січня 2011 року у справі № 27/81б, від 20 червня 2013 року у справі № 5023/4116/11, від 15 липня 2014 року у справі № 14-01/1494 (rs39796068) , від 18 листопада 2008 року у справі № 2-4/6435-2007 (rs2658018) та від 4 вересня 2013 року у справі № Б13/041-11.

Ухвалою від 25 листопада 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 6/354-07 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року, зазначивши про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, що вбачається із наданої заявником копії постанови Вищого господарського суду України від 20 червня 2013 року у справі № 5023/4116/11.

У зазначеній постанові у справі № 5023/4116/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, незважаючи на те, що резолютивна частина ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не містить тексту цієї угоди, дійшов протилежного правового висновку про те, що мирова угода у такому випадку не є затвердженою у встановленому законом порядку.

Предметом розгляду Верховним Судом України є постанова Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року в частині його висновків щодо змісту ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 41 ГПК України (1798-12) та частиною 1 статті 5 Закону № 2343 (2343-12) визначено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343 (2343-12) , норми якого є спеціальними.

Відповідно до статті 35 Закону № 2343 (2343-12) мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що у липні - серпні 2013 року на засіданнях комітету кредиторів банкрута ПСП АФ "Україна" було вирішено укласти мирову угоду (протокол від 15 липня 2013 року № 11) та подати заяву до господарського суду Сумської області про залишення без розгляду звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу ПСП АФ "України" та про затвердження мирової угоди (протокол від 7 серпня 2013 року № 12).

19 серпня 2013 року мирову угоду було підписано ліквідатором ПСП АФ "Україна", головою комітету кредиторів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і засновником ПСП АФ "Україна".

Частиною 1 статті 38 Закону № 2343 (2343-12) встановлено, що арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди, до якої додаються:

- текст мирової угоди;

- протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;

- список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

- зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону (2343-12) , крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

- письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Відповідно до статті 37 Закону № 2343 (2343-12) мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Отже, наведеними вище нормами Закону № 2343 (2343-12) встановлено обов'язковість долучення до заяви про затвердження мирової угоди тексту цієї мирової угоди та не визначено обов'язку суду викладати у резолютивній частині ухвали про затвердження мирової угоди повний текст затвердженої мирової угоди.

У справі № 6/354-07 судом встановлено, що 21 серпня 2013 року ліквідатором ПСП АФ "Україна" до місцевого господарського суду було подано заяву про затвердження мирової угоди, залишення без розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПСП АФ "Україна", до якої було долучено, зокрема, текст мирової угоди від 19 серпня 2013 року.

Умови мирової угоди від 19 серпня 2013 року затверджено ухвалою господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року.

З огляду на викладене Судова палата у господарських правах Верховного Суду України вважає, що скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року та залишаючи без змін ухвалу господарського суду Сумської області від 22 серпня 2013 року, Вищий господарський суд України у постанові від 6 серпня 2014 року дійшов обґрунтованого та законного висновку, що відсутність у резолютивній частині ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди самого тексту мирової угоди не свідчить про те, що цю мирову угоду не затверджено у встановленому законом порядку відповідно до вимог статей 35, 37, 38 Закону № 2343 (2343-12) .

За таких обставин заява ПАТ "Сумигаз" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року у справі № 6/354-07 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року у справі № 6/354-07.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.