826/10785/17 Про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення з органів Національної поліції, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 26.01.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання поновити на штатній посаді, стягнення різниці в грошовому забезпеченні, відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Смолія І.В., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Епель О.В., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ Нацполіції в м.Києві, відповідач) з вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ Нацполіції у м.Києві від 27 липня 2017 року №786о/с у частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції № 4 (з обслуговуванням житлового масиву "Березняки") Дніпровського управління поліції з посадовим окладом 2600,00 грн, звільнивши з посади старшого слідчого управління;

1.2. поновити ОСОБА_1 на штатній посаді старшого слідчого управління Нацполіції у м.Києві, передбаченій штатом, що затверджений наказом Нацполіції №164 дск від 24 лютого 2016 року з 27 липня 2017 року;

1.3. стягнути (зобов`язати нарахувати та виплатити) різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 27 липня 2017 року по день виконання судового рішення;

1.4. стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної школи у розмірі 153697,50 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що переміщення поліцейських на нижчі посади можливе виключно за умови надання згоди поліцейського на таке переміщення.

3. Позивачка доводить, що згоди на переміщення на посаду старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") ГУ НП у м. Києві не давала, а тому таке переміщення є незаконним.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом ГУ НП у м. Києві від 17 травня 2016 року №457о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві та призначено на посаду старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву "Лісовий", селища Биківня та військового містечка №16) Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №826/9400/16 указаний наказ визнано протиправним і скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві.

6. Наказом ГУ НП у м. Києві від 26 травня 2017 року №501о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві.

7. Наказом ГУ НП у м. Києві від 27 травня 2017 року №786 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві та призначено на посаду старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

8. Як підстава для такого переміщення у вказаному наказі вказано пункт 2 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) та доповідну записку тимчасово виконуючого обов`язки начальника слідчого управління полковника поліції Соловйова Е.П. від 26 липня 2017 року.

9. Не погоджуючись з указаним наказом, позивачка звернулася до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

10.1. визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у м. Києві від 27 липня 2017 року №786о/с у частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговуванням житлового масиву "Березняки") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з посадовим окладом 2600,00 грн, звільнивши з посади старшого слідчого управління;

10.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві, передбаченій штатом, що затверджений наказом Нацполіції № 164 дск від 24 лютого 2016 року з 27 липня 2017 року;

10.3. стягнуто (зобов`язано нарахувати та виплатити) різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 27 липня 2017 року по день виконання судового рішення;

10.4. у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

11. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року змінено у частині стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, зазначивши, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2765,60 грн за час виконання у період з 27 липня 2017 року по 13 грудня 2017 року нижчеоплачуваної роботи.

12. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

13. Задовольняючи частково адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що переміщення позивачки було незаконним, адже, у розумінні Закону України "Про державну службу", посади старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві та старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві є нерівнозначними.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

15. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків про незаконність переміщення позивачки по службі з мотивів нерівнозначності посад старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві та старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

16. Відповідач доводить, що рівнозначними, у розумінні Закону України "Про Національну поліцію", є посади, для зайняття якої передбачено одне і те саме спеціальне звання поліції. Як зазначає відповідач, обом посадам відповідає звання "майор поліції", у зв`язку з чим ці посади є рівнозначними. Водночас визначення рівнозначної посади, наведене в Законі України "Про державну службу" до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, адже на поліцейський дія вказаного закону не поширюється.

17. Позивачка правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася.

18. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Стрелець Т.Г., Смоковича М.І.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 травня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

24. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

25. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) .

26. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (580-19) (у редакції станом на 01 січня 2019 року, далі - Закон № 580-VIII (580-19) ).

27. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

28. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

29. Згідно з частиною третьою статті 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

30. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону № 580-VIII).

31. Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

32. Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

33. Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

34. Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

35. Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

36. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону №580-VIII).

37. У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (частини десята та одинадцята статті 65 Закону № 580-VIII).

38. Відповідно до статті 59 Закону №580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235 (z1668-16) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року №1668/29798 (z1668-16) , затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

39. Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема як переміщення по службі.

40. За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

41. Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.

42. Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

43. Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

44. Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Спір у цій справі виник у зв`язку з переміщенням позивачки з посади старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві та призначенням на посаду старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

46. Суд зазначає, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття "переміщення" та "переведення" є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби.

47. Подібний висновок було викладено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі №420/5192/18.

48. Переміщення (переведення) поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

49. Підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальників є скорочення штатів або проведення реорганізації; необхідність проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами; службова необхідність - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

50. Суд зазначає, що переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно мати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.

51. Законом №580-VIII (580-19) встановлені підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте Законом №580-VIII (580-19) не встановлено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення.

52. У постанові від 17 лютого 2015 року №?21- 8а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у відносинах публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство треба застосовувати у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

53. Беручи до уваги, що Законом №580-VIII (580-19) не врегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства.

54. Водночас статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення на іншу роботу (посаду), у тому числі у межах однієї установи, тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством.

55. Отже, переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення.

56. Така правова позиція в тотожних за змістом правовідносинах була викладена Верховним Судом в постановах від 28 листопада 2018 року в справі №820/6677/16, від 17 жовтня 2019 року в справі №420/5192/18, від 11 серпня 2020 року в справі №620/2624/19, від 30 вересня 2020 року № 640/20160/18 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

57. Як установили суди попередніх інстанцій, згоди на переміщення позивачка не давала.

58. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність оскаржуваного наказу.

59. Щодо аргументів скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій Закону №580-VIII (580-19) та Закону №889-VIII (889-19) в частині визначення рівнозначної посади поліції, Суд зазначає таке.

60. Верховний Суд у своїх постановах від 28 листопада 2018 року в справі №820/6677/16, від 17 жовтня 2019 року в справі №420/5192/18, від 11 серпня 2020 року в справі №620/2624/19, від 30 вересня 2020 року № 640/20160/18 вже сформулював висновок щодо правильності застосування норм матеріального права при визначенні рівнозначних посад поліції для цілей переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

61. У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що служба в поліції за своїм змістом є державною службою особливого характеру, у зв`язку з чим, в частині, що не врегульована Законом №580-VIII (580-19) , до спірних правовідносин може бути застосований Закон №889-VIII (889-19) .

62. Водночас за визначенням, неведеним у частині другій статті 2 Закону №889-VIII, рівнозначною посадою є посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

63. Установивши, що грошове забезпечення позивачки, у тому числі з урахуванням усіх надбавок за посадою старшого слідчого Слідчого управління ГУ НП у м. Києві та призначено було більшим ніж на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Відділу поліції №4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про нерівнозначність указаних посад.

64. З урахуванням викладеного Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права і погоджується з їхніми висновками про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

65. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

69. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

70. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

71. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення.

72. Постанову Окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (у незміненій частині) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/10785/17 залишити без змін.