Про визнання недійсним договору іпотеки - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 січня 2014 року у справі № 5010/238/2012-16/12 за позовом ПАТ "Кредобанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Калуський машинобудівний завод"), товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод"), треті особи: виробничо-комерційна фірма "Булат" (далі - ВКФ "Булат"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці за договором іпотеки; за зустрічним позовом ТОВ "Калуський машинобудівний завод" до ПАТ "Кредобанк", ТОВ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" про визнання недійсним договору іпотеки,

У квітні 2014 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ "Кредобанк" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 27 січня 2014 року у справі № 5010/238/2012-16/12 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), у якій просило скасувати постанову суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ "Кредобанк" задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Калуський машинобудівний завод" відмовити.

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 215, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2013 року і, відповідно, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2013 року про відмову у задоволенні позову ПАТ "Кредобанк" та задоволення зустрічного позову ТОВ "Калуський машинобудівний завод", застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , статей 92, 203, 215, 237, 241, 244, 245, 246 ЦК України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недійсності договору іпотеки з огляду на те, що оспорюваний правочин було укладено генеральним директором закритого акціонерного товариства "Калуський машинобудівний завод" (далі - ЗАТ "Калуський машинобудівний завод") із перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства, та на підставі незаконного рішення наглядової ради товариства, а дії, які вчинені одноособово генеральним директором ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", зокрема підписання актів перевірки наявності, кількості, стану та умов збереження майна, переданого в іпотеку, та укладення договору добровільного страхування цього нерухомого майна, не є доказами наступного схвалення оспорюваного договору саме уповноваженим органом товариства.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПАТ "Кредобанк", ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 грудня 2008 року у справі № 8/47(12/335/16), від 20 липня 2011 року у справі № 33/128-22/397, від 29 червня 2011 року у справі № 34/77-27/356, у яких суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними договорів іпотеки з огляду на те, що правочин, вчинений представником юридичної особи, в подальшому було схвалено цією особою вчиненням дій, що свідчать про прийняття його до виконання, а саме: виконання зобов'язань за оспорюваним договором, укладення договору страхування заставного майна, складання актів моніторингу заставного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ "Кредобанк" і ТОВ "Калуський машинобудівний завод", перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 6 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") і закритим акціонерним товариством "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (далі - ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", найменування змінено на приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", правонаступником якого є ТОВ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод") укладено договір № 62/2007 кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією у розмірі 4 500 000 грн, а позичальник зобов'язався у термін включно до 4 грудня 2009 року повернути кредит і сплатити проценти у розмірі, передбаченому умовами договору.

До кредитного договору неодноразово додатковими договорами вносилися зміни.

ВАТ "Кредобанк" виконало свої зобов'язання за договором кредитної лінії в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку, меморіальними ордерами та іншими платіжними документами.

ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" зобов'язання за цим договором не виконало, внаслідок чого утворилася заборгованість, а саме: 4 498 348 грн 07 коп. - заборгованість за кредитом, 1 034 053 грн - заборгованість зі сплати процентів, 300 грн - заборгованість із комісії. Крім того, за несвоєчасне виконання позичальником грошового зобов'язання, відповідно до пунктів 7.1 та 7.5 кредитного договору банк нарахував пеню в розмірі 576 153 грн 26 коп. та збитки у розмірі 840 347 грн 65 коп.

У забезпечення виконання позичальником зазначеного зобов'язання 6 грудня 2007 року між ВАТ "Кредобанк" (іпотекодержатель), ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" (найменування змінено на приватне акціонерне товариство "Калуський машинобудівний завод", правонаступником якого є ТОВ "Калуський машинобудівний завод") (іпотекодавець) і ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" (позичальник) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № Д-1967.

За цим договором предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 9 122 000 грн.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ "Калуський машинобудівний завод" посилалося на те, що договір іпотеки не відповідає вимогам частин другої, третьої статті 203 ЦК України, з огляду на те, що представник товариства під час укладення цієї угоди діяв із перевищенням наданих йому повноважень і зазначений правочин у подальшому не схвалювався відповідним органом товариства, тому договір є недійсним з підстав, передбачених статтею 215 ЦК України.

Визнавши зустрічний позов обґрунтованим, суди всіх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких, між іншим, належить обрання і відкликання членів наглядової ради (частина перша, підпункт "в" частини п'ятої).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (частина перша статті 98 ЦК України).

Частиною першою статті 46 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Аналогічні положення закріплено і в пунктах 13.1, 13.2, 14.1 статуту ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" у редакції, зареєстрованій 22 грудня 2006 року (далі - статут).

Пунктом 14.2 статуту визначено, що наглядова рада обирається з числа акціонерів або уповноважених акціонерами осіб загальними зборами акціонерів строком на 5 років у кількості не менше 3 осіб, які можуть переобиратися необмежену кількість разів.

До компетенції наглядової ради товариства згідно з пунктом 14.7 статуту належить, зокрема, надання згоди на укладення від імені товариства угод купівлі-продажу, міни, інших угод щодо нерухомого майна, угод, за якими товариство виступає гарантом або поручителем за фінансовими або іншими зобов'язаннями третіх осіб, застави, у яких товариство виступає заставодавцем чи майновим поручителем тощо.

Судом установлено, що рішенням чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", оформленим протоколом від 27 серпня 2007 року № 1, на яких були присутні уповноважені особи акціонера - ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", яке у сукупності володіє 100 % акцій, між іншим, обрано наступний склад наглядової ради: голова наглядової ради - ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", за дорученням від якого діє ОСОБА_5 члени наглядової ради - ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", за дорученням від якого діють ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

27 листопада 2007 року відбулося засідання наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" на якому було прийнято рішення виступити майновим поручителем ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" і надати згоду на передачу в заставу ВАТ "Кредобанк" майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" перед ВАТ "Кредобанк"; надати згоду на укладення від імені товариства договору іпотеки майнового комплексу та уповноважити генерального директора ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" ОСОБА_8 на укладення та підписання із ВАТ "Кредобанк" договору іпотеки та всіх необхідних документів із правом самостійного визначення усіх істотних умов договору. Зазначене рішення оформлено протоколом від 27 листопада 2007 року № 07-05, підписаним головою наглядової ради ОСОБА_5 та членами наглядової ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

У преамбулі оспорюваного договору іпотеки від 6 грудня 2007 року зазначено, що від імені ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" (іпотекодавець) на підставі статуту у редакції від 22 грудня 2006 року, протоколу засідання наглядової ради товариства від 27 серпня 2007 року № 03, протоколу засідання наглядової ради товариства від 27 листопада 2007 року № 07-05, наказу від 28 серпня 2007 року № 44/к діє генеральний директор товариства ОСОБА_8.

Отже, під час укладення цього договору генеральний директор ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" діяв у межах наданих повноважень і на підставі відповідних документів.

Посилання Вищого господарського суду України на неправомочність засідання наглядової ради товариства від 27 листопада 2007 року, а відтак, - і недійсність прийнятого на ньому рішення, у зв'язку з відсутністю у членів наглядової ради відповідних повноважень, не ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як установлено судами, персональний склад наглядової ради обрано рішенням чергових загальних зборів акціонерів товариства від 27 серпня 2007 року, тобто це рішення є тим актом юридичної особи, на підставі якого у вищезазначених уповноважених акціонером осіб виникло право представництва інтересів ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод" як членів наглядової ради ЗАТ "Калуський машинобудівний завод".

Разом із цим відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі цивільно-правової угоди; генеральним директором ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" було надано повний пакет документів, необхідний для укладення договору іпотеки у 2007 році, що не викликало сумнівів у позичальника - ЗАТ "Торговий дім "Калуський машинобудівний завод", як сторони цього договору, а також єдиного на той час акціонера ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", представники якого на засіданні наглядової ради надали згоду на укладення цього договору і який не порушував питання про недійсність рішення наглядової ради.

Отже, висновки Вищого господарського суду України про те, що ПАТ "Кредобанк" мало бути відомо про обмеження повноважень генерального директора, не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки за всіма ознаками банк не знав і не міг знати про можливі корпоративні спори у ЗАТ "Калуський машинобудівний завод", з огляду ще й на те, що саме товариство звернулося до суду з відповідним позовом тільки у 2012 році, після порушення банком питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом установлено, що 20 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" в особі генерального директора ОСОБА_8, який діє на підставі статуту, на користь вигодонабувача ВАТ "Кредобанк" укладено договір № 2011/07/054 добровільного страхування нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки від 6 грудня 2007 року.

Також сторонами було складено акти перевірки наявності, кількості, стану та умов збереження нерухомого майна, переданого в заставу, від 19 квітня 2010 року та від 11 жовтня 2010 року, які від іпотекодавця було підписано генеральним директором ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" ОСОБА_8.

Однак суд не взяв до уваги зазначені обставини, оскільки доказами схвалення правочину не можуть вважатися ті чи інші дії, вчинені одноособово генеральним директором товариства.

Проте з такими висновками суду також погодитися не можна.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до положень статуту ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" генеральний директор є виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства і діє від імені товариства без доручення, зокрема забезпечує виконання рішень, прийнятих загальними зборами або наглядовою радою, укладає угоди на суму, що не перевищує один відсоток розміру статутного капіталу товариства, та вчиняє інші дії у межах своєї компетенції.

Ураховуючи наведене, генеральний директор як виконавчий орган товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому укладення договору страхування заставного майна на виконання умов договору іпотеки, підписання актів моніторингу цього майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про наявність правових підстав для визнання договору іпотеки недійсним є передчасним.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, то заява ПАТ "Кредобанк" підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 27 січня 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.