Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ) справу за позовом Повного товариства "Ломбард "Старе місто" Стуков та Аннопольський" (далі - Товариство) до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У червні 2006 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2006 року N 0000701720, яким йому визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 11455 грн. 86 коп. (3818 грн. 62 коп. - основний платіж та 7637 грн. 24 коп. - штрафні санкції).

Господарський суд Харківської області постановою від 2 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 липня 2008 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції ДПІ просить усі ухвалені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні спору суди виходили з того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а в разі, коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. Через це дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх зобов'язань за договором позики, підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Проте з таким висновком судів погодитись не можна.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889-IV (889-15) ) сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до настання визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації такого майна. При цьому об'єкт оподаткування (дохід) може виникнути також у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарді під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону N 889-IV податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 і пункту 12.3 статті 12 Закону N 889-IV ломбард є податковим агентом, оскільки: саме за його посередництвом продається майно боржника; саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про незаконність ухвалених у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2008 року, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року, постанову господарського суду Харківської області від 2 серпня 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.