3-50гс12 Про розірвання договору безоплатного користування установками різання злитку - Текст документа

за участю представників заявника: генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Базальт-Імпекс» - Курбанова А.Р. та представника цього товариства за довіреністю - Воїнової О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Базальт-Імпекс» про перегляд Верховним Судом України постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року в справі № 5/113 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інпол-Трейд» до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Базальт-Імпекс» про розірвання договору та повернення майна,

У червні 2006 року товариства з обмеженою відповідальністю «Інпол-Трейд» (далі - ТОВ «Інпол-Трейд») звернулося до суду з позовом про розірвання договору безоплатного користування майном від 23 жовтня 2003 року № 1 та повернення майна, посилаючись на те, що останнє використовується відповідачем не за цільовим призначенням.

Вказаний договір укладено між власником майна ОСОБА_37, який передав, а товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Базальт-Імпекс» (далі - ТОВ НВФ «Базальт-Імпекс») прийняло в тимчасове користування за актом приймання-передачі від 23 жовтня 2003 року строком на 10 років майно - установки для різання злитків «Алмаз 12М» № 233, № 242 та № 259.

Судами встановлено, що учасники товариства відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ «Імпол-Трейд» від 08 вересня 2005 року вирішили збільшити статутний капітал товариства, зокрема за рахунок додаткового внеску майна ОСОБА_37 - трьох установок для різання злитків «Алмаз 12М» загальною вартістю 645 000 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26 липня 2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року, позов задоволено: розірвано договір безоплатного користування майном від 23 жовтня 2003 року № 1, вилучено у ТОВ НВФ «Базальт-Імпекс» це майно і повернуто ТОВ «Інпол-Трейд». Судові рішення мотивовано тим, що відповідач використовує майно не за призначенням, чим порушує умови п.1.2 договору № 1 та суперечить положенням ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України (435-15) ).

Постановою Вищого господарського суду України (rs319225) від 12 грудня 2006 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 26 липня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Постанову Вищого господарського суду України обґрунтовано тим, що позивач не є стороною у договорі, а тому не має права звертатись до суду з позовом про його розірвання.

Постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року постанову Вищого господарського суду України (rs319225) від 12 грудня 2006 року скасовано та залишено в силі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) від 01 грудня 2011 року в справі ТОВ НВФ «Базальт-Імпекс» проти України, яке 01 березня 2012 року набуло статусу остаточного, визнано, що в даній справі мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Рішенням Європейського суду встановлено, що згідно зі ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у редакції чинній на день розгляду справи, Верховний Суд України, скасувавши постанову Вищого господарського суду України, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, а такі дії не були передбачені ГПК України або іншою правовою нормою, яка б надавала Верховному Суду України повноваження ухвалювати такі рішення.

Крім того, Європейський суд зауважив, що у цій справі Верховний Суд України не навів жодних аргументів щодо прийняття такої постанови та вийшов за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення норм ГПК України і ухвалення такого роду рішень.

Отже, Європейський суд дійшов висновку, що, перевищивши свої повноваження, чітко встановлені у ГПК України, Верховний Суд України не може вважатися «судом встановленим законом» у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження, а відтак, у цій справі мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

У заяві про перегляд постанови Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року ТОВ НВФ «Базальт-Імпекс» просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі постанову Вищого господарського суду України (rs319225) від 12 грудня 2006 року.

Як на підставу для перегляду цієї постанови ТОВ НВФ «Базальт-Імпекс» посилається на рішення Європейського суду від 01 грудня 2011 року в справі «ТОВ Базальт-Імпекс проти України» за заявою ТОВ «Базальт-Імпекс» № 39051/07.

Заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 46 Конвенції держави, які ратифікували вказану Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (3477-15) , Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) , іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 10 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

У справі, що розглядається, рішенням Європейського суду встановлено порушення національним судом п. 1 ст. 6 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, оскільки Верховний Суд України, скасувавши постанову Вищого господарського суду України, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, а такі дії не були передбачені ГПК України, або іншої правовою нормою, яка б надавала Верховному Суду України повноваження ухвалювати такі рішення.

За таких обставин Верховний Суд України скасовує постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року в частині залишення без змін постанови апеляційного суду і передає справу на новий розгляд до касаційного суду.

Керуючись ст.ст. 111-23, 111-24, 111-25 ГПК України, Верховний Суд України

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Базальт-Імпекс» задовольнити частково.

Постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року скасувати в частині залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року, а справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.