369/5489/18 Про визнання протиправними та неправомірними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо ненадання особі безоплатної адміністративної послуги, передбаченої земельним законодавством, і порушення прав особи, зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надати особі безоплатну адміністративну послугу у вигляді присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, а також внести інформацію про вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та відновити в ньому записи про побудований на земельній ділянці будинок - 19.05.2020 Прийняття

на рішення Окружного адміністративного суду від м. Києва від 10 вересня 2019 року (суддя Скочок Т.О.) та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (колегія у складі суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., Аліменка В.О.)

у справі № 369/5489/18

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

про зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 15.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

2. Позивач просив суд:

- визнати протиправними та неправомірними дії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо ненадання ОСОБА_1 безоплатної адміністративної послуги, передбаченої земельним законодавством, і порушення відповідачем прав позивач;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру надати ОСОБА_1 безоплатну адміністративну послугу у вигляді присвоєння кадастрового номера земельній ділянці НОМЕР_1, площею 0,504 га, перша лінія у Садівничому товаристві "Озерний", розташованій на землях Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що є приватною власністю ОСОБА_1, а також внести інформацію про вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та відновити в ньому записи про побудований на земельній ділянці будинок, без подання позивачем будь-яких документів.

3. Ухвалою від 03.12.2018 Києво-Святошинський районний суд Київської області передав дану справу за підсудністю Київському окружному адміністративному суду. Проте постановою від 05.02.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд передав справу для розгляду Окружному адміністративному суду міста Києва.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду від м. Києва від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, відмовлено в задоволенні позову.

5. Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу від 11.12.2019, якою довів до відома Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства про виявлені судом порушення законодавства з боку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

6. 09.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Клопотанням від 22.04.2020 скаржник просив прискорити розгляд справи.

8. 29.01.2020 відкрито касаційне провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ №004634 від 26.12.2000 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0504 га, розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, с/т "Озерний" для ведення садівництва.

10. Державний акт на право приватної власності на землю був виданий на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. Державний акт складено у двох примірниках, один з яких видано ОСОБА_1, а інший зберігається у Києво-Святошинському райвідділі земельних ресурсів. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

11. Право приватної власності на садовий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 . Державна реєстрація будинку також здійснювалась на підставі технічної документації із землеустрою.

12. ОСОБА_1 звернувся до Президента України Порошенка П.О. з письмовим зверненням від 17.03.2018. Просив доручити державним органам виконавчої влади невідкладно забезпечити відновлення його порушених прав та віднайти без будь-якої його участі, чи відновити їхніми силами та за їхній рахунок, первинні документи на належну йому земельну ділянку, що містять його важливі персональні дані, а також технічну документацію із землеустрою, внести дані про належну йому земельну ділянку до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В найкоротший строк повідомити про кадастровий номер належної позивачу земельної ділянки. До звернення додавав листи-відповіді Держгеокадастру України та його територіальних підрозділів, листування з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

13. Листом від 22.03.2018 №22/013527-10 звернення ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) надіслано за належністю Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру.

14. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 24.04.2018 №Т-1114/0-0.21-2441/6-18 повідомила ОСОБА_1, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області у 2008 році невстановленими слідством особами було пошкоджено приміщення та документи, які перебували в Управлінні Держкомзему у Києво-Святошинському районі. Документація із землеустрою на земельну ділянку, яка розташована в СТ "Озерний" на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у Міськрайонному управлінні Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь не виявлена. На підставі викладеного, позивачу роз`яснено законодавчо встановлений порядок внесення відомостей про земельні ділянки до Державного реєстру земель.

15. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області повідомлено, що документація із землеустрою, на підставі якої було видано Державний акт на право приватної власності на землю IV-КВ №004634 від 26.12.2000, в архіві Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпінь Головного управління Держгеокадастру у Київській області не виявлено. Відомості про місце перебування документації із землеустрою Головному управлінню не відомі.

16. Михайлівсько-Рубежівської сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було повідомлено, що зазначені відомості та документи також не зберігаються у сільській раді.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем безпідставно не присвоює кадастровий номер земельній ділянці, належній на праві власності ОСОБА_1, що є обмеженням та порушення прав позивача як власника земельної ділянки.

Вважає вимогу відповідача про необхідність надання технічної документації із землеустрою (з подальшим його поданням до ЦНАП) для можливості присвоєння кадастрового номеру протиправною, оскільки на момент реєстрації права власності земельної ділянки та на будинок, технічна документація існувала. Ці вимоги ставляться лише якщо ділянка реєструється вперше.

Вважає, що втрата суб`єктом владних повноважень цих документів не повинна бути тягарем для власника.

20. Позивач підтвердив, що не звертався у встановленому законодавством порядку до органів Держгеокадастру із заявою щодо присвоєння ділянці кадастрового номеру, оскільки, на його переконання, державні органи мали це зробити автоматично без його звернення та подання технічної документації із землеустрою.

21. Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області, кадастровий номер на земельну ділянку відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці не визначався, а документація із землеустрою щодо земельної ділянки, яка розташована в СТ "Озерний" на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області відсутня.

22. При цьому, відповідно до п. 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Відтак, наведеними нормами чітко визначено процедуру державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, шляхом подачі заяви власника відповідної земельної ділянки.

Крім того, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не має статусу державного кадастрового реєстратора, а тому не уповноважена виконати позовні вимоги про надання позивачеві безоплатної адміністративної послуги у вигляді присвоєння кадастрового номеру.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

24. Таким чином, підставою для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці є звернення власника. Позивачем не надано доказів звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, у порядку із заявою про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.

25. Водночас суди констатували, що як законодавством, що втратило чинність, так і чинним не передбачено вимоги виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, право власності на яку підтверджується державним актом на землю, оскільки така документація вже була виготовлена на момент приватизації ділянки та має зберігатись в архіві.

Тобто, у випадку звернення позивача із заявою щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, такий номер мав би бути сформований на підставі наявної та виготовленої раніше технічної документації із землеустрою.

26. Однак, у зв`язку з недбалістю та бездіяльністю посадових осіб Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо втрати, нез`ясування обставин та часу зникнення другого примірника державного акту, Книги записів державних актів на право приватної власності на землю, технічної документації із землеустрою, яка стала підставою для видачі ОСОБА_1 державного акту на землю IV-КВ №004634 від 26.12.2000, йому доведеться понести додаткові витрати у зв`язку з необхідністю замовлення та виготовлення нового примірника технічної документації на відповідну земельну ділянку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

27. Позивач у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема:

А) суди правильно з`ясували, що законодавство не покладає на власника землі повторного подання і виготовлення технічної документації із землеустрою, але одночасно не звернули увагу, що це правило взагалі не стосується випадку, коли земельна ділянка була сформована та зареєстрована раніше - до 2004 року.

Скаржник звертає увагу, що право власності на земельну ділянку у нього виникло та зареєстровано до 2004 року, а отже, такі ділянки вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. Тобто, вдруге реєстрація його земельної ділянки не потрібна, інформація про цю ділянку вже мала бути внесена до Державного реєстру земель без будь-яких заяв, поданих позивачем. Внесення даних до Державного земельного кадастру раніше зареєстрованих земельних ділянок відбувається автоматично;

Б) суди безпідставно застосували положення Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 168 від 15.02.2010, яким затверджено Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, оскільки вони стосуються земельних ділянок, які підлягають державній реєстрації. Натомість ділянка позивача зареєстрована ще в 2000 році під час реєстрації права власності;

В) суди не надали значення всім доказам у справі. Сумнівною позивач вважає втрату відповідачем всіх документів, включаючи дані електронної реєстрації земельної ділянки;

Г) суди підтвердили та визнали недбалість посадових осіб суб`єкта владних повноважень щодо втрати документів, проте не виправили цієї помилки шляхом задоволення позовних вимог;

Д) суди не взяли до уваги, що у випадку незареєстрованої земельної ділянки, якщо на ній побудовано будинок, який зареєстровано, земельній ділянці має присвоюватись кадастровий номер з автоматичним перенесенням інформації про неї до державного земельного кадастру.

28. Відзиву на касаційну скаргу не подано.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

30. Спірні відносини виникли щодо автоматичного перенесення відомостей про земельну ділянку (зокрема, кадастрового номеру) до Державного земельного кадастру.

31. Ключовим правовим питанням у справі є те, чи повинен заявник як власник земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, право власності на яку виникло до 2004 року, подавати відповідну заяву разом із документацією із землеустрою.

32. Право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0504 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, с/т "Озерний", у ОСОБА_1 виникло в 2000 році, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ №004634 від 26.12.2000. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1031. Державний акт на право приватної власності на землю було видано на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

33. Спору щодо права власності немає. Предметом оскарження є лише порядок присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

34. Відповідно до чинної статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

35. Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом України № 3613-VI від 07.07.2011 "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , який набрав чинності з 01 січня 2013 року.

36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

37. Згідно з абз. 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

38. Відповідно до абз. 2 цього пункту у разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

39. Згідно з абз. 1 пункту 4 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" (3613-17) у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

40. Аналіз наведених норм Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) свідчить про те, що порядок перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників, залежить від того, коли зареєстровано право власності на земельну ділянку та від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель.

41. Тобто, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , тобто до 01 січня 2013 року, у Державному реєстрі земель.

42. Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст. 202 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013. Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

43. У той же час, відповідно до чинної ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про запитувану земельну ділянку є підставою для відмови державним кадастровим реєстратором у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.

44. Ведення державного реєстру земель запроваджено одночасно із набранням чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" (z0641-03) (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408 (z1244-12) ).

45. Положеннями зазначеного Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.

46. Право власності на земельну ділянку у позивача виникло в 2000 році. Державний акт про право приватної власності на землю був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1031.

47. До прийняття Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174 порядок реєстрації державних актів на право власності на землю регулювався положеннями Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 (z0354-99) .

48. Пункт 3.5 цієї Інструкції передбачав ведення п`яти окремих книг для реєстрації державних актів на право власності - книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю; книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю; книги реєстрації державних актів на право власності на землю; книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею (громадянами) та книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами).

49. Питання перенесення відомостей про реєстрацію правовстановлюючих документів на земельні ділянки, яка здійснена у порядку, передбаченому Інструкцією від 04.05.1999 №43, до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, порядок ведення якої встановлено Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174, законодавчо не визначено.

50. Відповідно до абз. 5 та 7 пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення земель від 02.07.2003 № 174 Державний реєстр земель складався з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

51. Статусу відомостей державного реєстру земель відомостям, які містилися у книгах, ведення яких передбачалось положеннями Інструкції від 04.05.1999 №43, законодавчо не надано.

52. Крім того, з 1992 по 2001 роки в Україні діяла форма державного акта на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки ( Постанова Верховної Ради України № 2201-XII від 13.03.1992 "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" (2201-12) ).

53. Отже, земельна ділянка вважається зареєстрованою в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.

Але внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, як складових Державного реєстру земель, розпочалося з липня 2003 року (Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174).

54. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що реєстрація державного акту у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю та подальше присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, за умови відсутності записів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельній книзі, не може вважатися реєстрацією такої земельної ділянки у Державному реєстрі земель.

55. Державний акт позивача зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1031. Тобто, правовстановлюючий документ зареєстровано. Проте відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0504 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, с/т "Озерний", до Державного реєстру земель (який на той час складався з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку) не вносились.

56. За таких обставин відомості про зазначену земельну ділянку підлягають внесенню до Державного земельного кадастру не в автоматизованому порядку у відповідності до п.4 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , а за заявою власника такої земельної ділянки у порядку, передбаченому п.2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) та п.115 Порядку ведення Державного земельного кадастру.

57. Водночас, відсутність реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель не позбавляє особу права власності на земельну ділянку, а лише впливає на порядок внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, оскільки відсутність записів щодо земельної ділянки у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельній книзі унеможливлює перенесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

58. Також з матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ №004634 від 26.12.2000 не містить кадастрового номеру земельної ділянки. Державний акт було видано на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

59. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області кадастровий номер на земельну ділянку не визначався.

60. У зв`язку з цим, неправильним є покликання позивача на те, що якщо його ділянка є сформованою відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, то вона має кадастровий номер, який підлягає перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

61. Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

62. Зазначене положення стосується тих земельних ділянок, які сформовано після 2011 року, коли почала діяти стаття 79-1 Земельного кодексу України. Натомість земельна ділянка позивача сформована в 2000 році. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) така земельна ділянка вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

63. Оскільки такий не було присвоєно, а відомості про зазначену земельну ділянку не було внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці позивача слід визначити кадастровий номер у порядку, передбаченому законодавством.

64. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач із заявою про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру не звертався. Сам ОСОБА_1 стверджує, що не повинен взагалі подавати відповідну заяву та документацію із землеустрою. Суди дійшли висновку, що за законом підставою для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, яка надана у власність, є звернення власника із заявою.

65. Верховний Суд з таким висновком погоджується.

66. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

67. Відповідно до пункту 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

68. Таким чином, законодавством передбачено подання власником ділянки саме оригіналу документації із землеустрою.

69. Окрім того, до зазначеного Порядку ведення Державного земельного кадастру №1051 від 17.10.2012 внесення відомостей про земельну ділянку в Державний земельний кадастр (ДЗК) здійснюється, зокрема через подачу кадастровому реєстратору обмінного файлу (електронного документу) у форматі XML. Обмінний файл створюється сертифікованим інженером-землевпорядником та обов`язково завіряється електронним цифровим підписом останнього. Зміст, структура та технічні характеристики обмінного файлу повинні відповідати вимогам Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою №1051 від 17.10.2012 Кабінету міністрів України.

70. На підставі даних кадастрової зйомки, інженер-землевпорядник, під час розробки такої технічної документації, складає кадастровий план земельної ділянки з відповідними координатами поворотних точок, визначенням складу угідь, власників суміжних земельних ділянок, відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, тощо. До складу технічної документації також входить обмінний файл XML.

71. Зважаючи на наведене правове регулювання порядку державної реєстрації земельних ділянок, права на які виникли до 2004 року та відомості про яку не були внесені до Державного земельного кадастру, для її державної реєстрації земельної ділянки власнику слід подавати документи, передбачені частиною 4 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

72. Враховуючи наведене, доводи позивача про те, що технічна документація із землеустрою, яка стала підставою для видання Державного акту IV-КВ №004634 від 26.12.2000, мала б бути у відповідного територіального органу Держгеокадастру (але відсутня), не спростовує необхідності подання її оригіналу саме власником.

73. Таким чином, Верховний Суд вважає, що незважаючи на те, що по суті судами правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції навів частково неправильні мотиви такої відмови. Такі мотиви полягають в тому, що "законодавством, що нині вже втратило чинність, так і чинним на сьогодні, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , не передбачено вимоги для виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, яку вже була надано у власність та право власності на яку, в даному випадку, підтверджується державним актом про право приватної власності на землю, оскільки така документація вже була виготовлена та має зберігатись в архіві. У випадку звернення ОСОБА_1 із заявою як власника земельної ділянки щодо присвоєння такій земельній ділянці (на яку оформлено державний акт на право власності "старого зразка") кадастрового номеру, кадастровий номер міг би бути сформований на підставі вже наявної та виготовленої за замовленням власника технічної документації із землеустрою, яка і стала підставою для видання державного акту".

74. Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає, що суди правильно вирішили спір по суті, судові рішення є законними. Проте зазначені вище мотиви підлягають виключенню з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року.

75. Відповідно до ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

76. Зважаючи на результат касаційного розгляду справи судові витрати скаржнику не відшкодовуються.

Керуючись ст. 351, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду від м. Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

3. Змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, виключивши з її мотивувальної частини речення: "законодавством, що нині вже втратило чинність, так і чинним на сьогодні, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , не передбачено вимоги для виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, яку вже була надано у власність та право власності на яку, в даному випадку, підтверджується державним актом про право приватної власності на землю, оскільки така документація вже була виготовлена та має зберігатись в архіві. У випадку звернення ОСОБА_1 із заявою як власника земельної ділянки щодо присвоєння такій земельній ділянці (на яку оформлено державний акт на право власності "старого зразка") кадастрового номеру, кадастровий номер міг би бути сформований на підставі вже наявної та виготовленої за замовленням власника технічної документації із землеустрою, яка і стала підставою для видання державного акту".