3-6гс12 Про визнання права власності держави на майновий комплекс, що перебуває у комунальній власності міста - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року у справі № 11/188 (rs13835447) за позовом Міністерства транспорту та зв’язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця", Фонд державного майна України, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", про визнання права власності на майновий комплекс,

У квітні 2010 року Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Головне управління комунальної власності м. Києва), треті особи: державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" (далі – ДТГО "Південно-Західна залізниця"), Фонд державного майна України, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – Головне управління земельних ресурсів м. Києва), комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" (далі – КП "Київське МБТІ"), в якому з урахуванням уточнень просило визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на майновий комплекс по вул. Народна, 17/2 в м. Києві, а саме: будівлю кухні площею 85,6 кв. м, літера "Б", підвал та приміщення двірника загальною площею 46,4 кв. м, літера "В", що знаходяться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Посилаючись на те, що Головне управління комунальної власності м. Києва відмовило ДТГО "Південно-Західна залізниця" у видачі свідоцтва про право державної власності на вказане нерухоме майно, що, на думку позивача, є фактичним невизнанням (оспорюванням) відповідачем цього права, позивач просив на підставі статті 392 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) задовольнити його вимоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 вересня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 16 лютого 2011 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року, а рішення господарського суду міста Києва від 20 вересня 2010 року залишив у силі.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року з підстав, передбачених статтею 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Головне управління комунальної власності м. Києва, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 328, 392 ЦК України, просило скасувати цю постанову.

До поданої заяви Головне управління комунальної власності м. Києва долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 25 жовтня 2011 року у справі № 16/255, від 9 червня 2011 року у справі № 36/245 (05-5-36/5129), від 12 травня 2011 року у справі № 58/161, від 31 березня 2011 року у справі № 40/444, від 29 березня 2011 року у справі № 30/119, від 21 березня 2011 року у справі № 11/191, від 21 березня 2011 року у справі № 6/315, від 16 березня 2011 року у справі № 36/275, від 14 березня 2011 року у справі № 11/192, від 14 березня 2011 року у справі № 6/319, від 3 березня 2011 року у справі № 16/252 (rs14358150) , від 10 березня 2011 року у справі № 40/427, від 22 лютого 2011 року у справі № 16/258 (rs14346079) , від 21 лютого 2011 року у справі № 16/257, від 21 лютого 2011 року у справі № 16/211(05-5-16/2552) (rs14345810) , від 15 лютого 2011 року у справі № 6/318 (rs13932174) , від 8 лютого 2011 року у справі № 6/316, від 7 лютого 2011 року у справі № 36/237, від 3 березня 2011 року у справі № 38/139 (rs14358159) , від 11 листопада 2010 року у справі № 35/200-11/562, від 27 жовтня 2010 року у справі № 54/146, від 17 березня 2010 року у справі № 50/365, від 24 червня 2010 року у справі № 37/782, від 7 червня 2010 року у справі № 21/84, від 8 липня 2010 року у справі № 30/233, від 19 серпня 2009 року у справі № 24/131, від 1 липня 2009 року у справі № 24/499, від 22 квітня 2008 року у справі № 36/400 (rs1674057) , від 19 червня 2007 року у справі № 3/55 (rs801400) , від 7 квітня 2005 року у справі № 3/319 (sp05/154) , а також копії постанов Верховного Суду України: від 12 вересня 2011 року у справі № 6/315, від 20 червня 2011 року у справі № 36/237, від 20 червня 2011 року у справі № 40/427, від 20 червня 2011 року у справі № 16/252, від 12 вересня 2011 року у справі № 16/255, від 20 червня 2011 року у справі № 16/257, у яких, на його думку, по-іншому застосовано судами касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 15 грудня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 11/188 (rs13835447) для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до частини п'ятої статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про транспорт " державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту та зв'язку України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 року № 789 (789-2006-п) затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідно до якого Міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (пункт 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (підпункт 1 пункту 4).

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначено, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" – це створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що спірне нерухоме майно (будівля кухні площею 85,6 кв.м, літера "Б", підвал та приміщення двірника загальною площею 46,4 кв.м, літера "В" по вул. Народна, 17/2 у м. Києві) обліковується на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управлінню № 1 ДТГО "Південно-Західна залізниця" та знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено обов’язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України.

Згідно з пунктом 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ" встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ" Київська міська рада та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року № 28/28 (ra0028023-02) "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності" утворено виконавчий орган Київської міської ради – Київську міську державну адміністрацію та затверджено структуру виконавчого органу.

Відповідно до пункту 7 додатка до рішення Київської міської ради від 20 червня 2002 року № 28/28 (ra0028023-02) до структури виконавчого органу Київської міської ради входить Головне управління комунальної власності м. Києва.

Згідно з підпунктом 28 пункту 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ra0584023-03) , затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 584/744 (ra0584023-03) , Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення) з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна м. Києва (ra0062017-01) , затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року № 1820 (ra0062017-01) (чинного на момент виникнення спірних відносин ), Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним і юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень у будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Головного управління комунальної власності м. Києва з проханням зареєструвати право державної власності на нерухоме майно.

Головне управління комунальної власності м. Києва листом від 6 серпня 2009 року № 042/13/1-6665 відмовило в оформленні права власності з тієї підстави, що наданий пакет документів не містить усіх документів, перелічених у Положенні про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року № 1820 (ra1820017-97) , зокрема: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою; дозволи на будівництво та акти про прийняття об'єктів в експлуатацію; документи, що підтверджують фінансування будівництва; матеріали поточної технічної інвентаризації; розпорядження відповідних районних в м. Києві державних адміністрацій про присвоєння об'єктам поштових адрес; документи щодо закріплення об'єктів на праві господарського відання (оперативного управління); дозвіл органу, уповноваженого управляти майном, на оформлення права власності; довідки за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкти перебувають на балансі, не продані, не передані, не подаровані, не обтяжені (в наданих довідках не зазначено площу об'єктів та літери).

Крім того, відмовляючи в оформленні права власності, Головне управління комунальної власності м. Києва в листі від 6 серпня 2009 року № 042/13/1-6665 вказало на те, що надані ДТГО "Південно-Західна залізниця" документи не відповідають пункту 15 вказаного Положення, відповідно до вимог якого такі документи повинні надаватися в оригіналах або в нотаріально посвідчених копіях, а повноваження представника ДТГО "Південно-Західна залізниця" на подачу таких документів не підтверджено.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У справі, що переглядається, судами було встановлено, що Головне управління комунальної власності м. Києва не вчинило дій, що свідчили б про оспорювання чи невизнання ним права державної власності на спірні об’єкти нерухомості, а його відмова в оформленні такого права та видачі свідоцтва пов'язана з недотриманням ДТГО "Південно-Західна залізниця" встановленого порядку оформлення даного права (не надано всіх необхідних документів).

За відсутності доказів оспорювання чи невизнання відповідачами права власності на спірне майно відсутні й підстави для визнання права власності на це майно згідно зі статтею 392 ЦК України, оскільки право позивача не порушено.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України помилково погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення пред'явленого позову про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить висновкам цього суду в інших за змістом судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 16/255, № 36/245(05-5-36/5129), № 58/161, № 40/444, № 30/119, № 11/191, № 6/315, № 36/275, № 11/192, № 16/252 (rs14358150) , № 40/427, № 16/258 (rs14346079) , № 16/257, № 16/211(05-5-16/2552) (rs14345810) , № 6/318 (rs13932174) , № 6/316, № 36/237, № 35/200-11/562, № 54/146, № 50/365, № 37/782, № 21/84, № 30/233.