Верховний Суд України у складі:

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

"Техноторг-Лізинг" – Заворотнього А.В.,

приватного сільськогосподарського підприємства

"Ім. Шевченко" – Урсу І.М., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року у справі № 7/114/10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" до приватного сільськогосподарського підприємства "Ім. Шевченко" про стягнення 657 148,39 грн,

У вересні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (далі – ТОВ "Техноторг-Лізинг") звернулося до господарського суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Ім. Шевченко" (далі – ПСП "Ім. Шевченко") про стягнення простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 11 серпня 2008 року № 289 (далі – договір № 289) в сумі 529 635,10 грн, пені за період з 19 вересня 2009 року по 26 серпня 2010 року в сумі 54 096,04 грн, 54 213,20 грн втрат від інфляції за період з жовтня 2008 року по липень 2010 року, 3 % річних за період з 26 серпня 2008 року по 27 серпня 2010 року в сумі 19 204,05 грн; всього – 657 148,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на час розірвання 18 січня 2010 року договору № 289 відповідач повністю не виконав свої зобов’язання за цим договором щодо сплати лізингових платежів у встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14 грудня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПСП "Ім. Шевченко" на користь ТОВ "Техноторг-Лізинг" заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 64 535,57 грн, пеню за період з 19 вересня 2009 року по 18 січня 2010 року – 3 305,88 грн, 3 % річних – 1 909,26 грн та 4 283,41 грн втрат від інфляції. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року рішення господарського суду Миколаївської області від 14 грудня 2010 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 17 травня 2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року залишив без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ТОВ "Техноторг-Лізинг", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті 653 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), просило скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

До поданої заяви ТОВ "Техноторг-Лізинг" долучило копії постанов Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року у справі № 46/395 та від 2 грудня 2009 року у справі № 16/149/09, у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 14 липня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 7/114/10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 11 серпня 2008 року між ТОВ "Техноторг-Лізинг" та ПСП "Ім. Шевченко" було укладено на строк по 25 жовтня 2011 року договір фінансового лізингу № 289, згідно з умовами якого позивач зобов'язався набути у власність та передати в користування відповідачу за умови сплати відповідачем авансового платежу, комісії та страхового платежу трактор "Беларус-3022ДВ" вартістю 825 000,00 грн та борону БДС-4.5 "Катюша" вартістю 95 000,00 грн, а відповідач – прийняти у користування зазначене майно, сплатити авансовий платіж, комісію в розмірі, зазначеному в додатку № 1 до договору № 289, та страховий платіж згідно з чинним законодавством і сплачувати всі наступні платежі, вказані в додатку № 1 до договору.

У пункті 2.1 договору № 289 та додатку № 1 до цього договору визначено, що платежі складаються з сум, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу (компенсація вартості активу), платежів як винагороди (лізингові відсотки) та інших платежів (транспортний збір та страховий платіж).

Відповідно до пункту 2.2 договору № 289 розмір, склад та графік сплати відповідачем лізингових платежів позивачу визначається згідно з додатком № 1 до договору. Лізингові платежі сплачуються у безготівковій формі шляхом переказу на рахунок позивача, зазначений у розділі 16 договору № 289.

У додатку № 1 до договору № 289 сторонами визначено розрахунок щомісячних лізингових платежів, а саме:

- вартість лізингового майна становить (у т.ч. ПДВ) – 920 000,00 грн;

- авансовий платіж (у т.ч. ПДВ) – 184 000,00 грн;

- одноразова комісія (у т.ч. ПДВ) – 18 400,00 грн;

- строк лізингу (місяців) – 36;

- кількість лізингових платежів у рік – 12;

- кількість лізингових платежів всього – 36;

- транспортний збір (без ПДВ) – 218,00 грн;

- страховий платіж (без ПДВ) – 16 100,00 грн;

- річна ставка лізингових відсотків – 22 %.

18 січня 2010 року за згодою сторін договір № 289 було розірвано, а майно, яке є об’єктом лізингу, повернуто позивачу на підставі актів приймання-передачі № 289В1 та № 289В2 від 18 січня 2010 року.

У свою чергу відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконав частково, сплативши за період з 25 серпня 2008 року по 18 січня 2010 року з нарахованих 635 730, 55 грн тільки 106 095, 45 грн.

Станом на день звернення до господарського суду з позовом відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 529 635, 10 грн.

Пунктом 2.3 договору № 289 передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. У випадку прострочення відповідачем сплати лізингових платежів, він несе відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства та умовами укладеного договору.

Відповідно до пункту 10.5 договору № 289 за порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов’язань за цим договором він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожен календарний день такого прострочення, а також сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 2 % від суми, зазначеної в пункті 1.2 даного договору.

Предметом заявленого позивачем позову є стягнення загальної суми платежів у розмірі 635 730,55 грн, яка складається із 164 735,6 грн лізингових відсотків, 261,6 грн транспортного збору, 19 320 грн страхового платежу, 445 517,94 компенсації вартості предметів лізингу та 54 096,04 грн пені за період з 19 вересня 2009 року по 26 серпня 2010 року, 54 213,20 грн втрат від інфляції за період з жовтня 2008 року по липень 2010 року, 3 % річних за період з 26 серпня 2008 року по 27 серпня 2010 року в сумі 19 204,05 грн.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, із змісту наведеної норми права випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов’язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Залишаючи без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року, Вищий господарський суд України свою постанову від 17 травня 2011 року мотивував тим, що у зв’язку з розірванням 18 січня 2010 року за згодою сторін договору № 289 відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України всі невиконані до моменту розірвання договору зобов’язання, передбачені таким договором, є припиненими.

На думку Верховного Суду України, висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить висновкам цього суду в інших за змістом судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема у справі № 46/395.

За таких обставин заява ТОВ "Техноторг-Лізинг" підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року у справі № 7/114/10 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .