Верховний Суд України у складі:

Головуючого: Шицького І.Б.,

Суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В., Гуля В.С., Гуменюка В.І.,

Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І.,

Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А.,

Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В.,

Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І.,

Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г., Яреми А.Г.,

розглянувши за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" - Кравченко І.І.,

товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" - Скачка А.А.,

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 10/1946 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард", про звернення стягнення на майно,

У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" про звернення стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно, що складається з будівлі автозаправної станції та кафе-бару (літ. "А"), споруди (резервуари та площадка),( літ. "Б"), загальною площею 212,71 кв. м, а також земельну ділянку, кадастровий № 2121584201:01:003:0005, що знаходяться за адресою: вул. Центральна (Леніна), 1, с. Нижні Ворота, Воловецький район, Закарпатська область, шляхом реалізації зазначеного нерухомого майна з прилюдних торгів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач на підставі іпотечного договору від 13 травня 2008 року виступає перед ним майновим поручителем в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "МС Ойл Кард", які виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів

№ 105/05-У від 1 лютого 2005 року. Одночасно позивач вказав, що заборгованість ТОВ "МС Ойл Кард" за вищевказаним договором поставки становить 375189,28 грн., та у зв’язку з несплатою товариством боргу позивач звернувся до відповідача як майнового поручителя товариства з вимогою сплатити борг.

Проте відповідну заборгованість відповідачем погашено не було, у зв’язку з чим і було подано позовну заяву.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 7 грудня 2010 року у позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що основне зобов’язання з договору поставки є припиненим відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ТОВ "Калина-Чернігів" пропустило місячний строк звернення з вимогами до ТОВ "МС Ойл Кард" у справі № 28/118-б про банкрутство боржника, а відтак припиняється і зобов’язання іпотекодавця - ТОВ "Житомир-Ресурси" перед позивачем як іпотекодержателем.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від

7 лютого 2011 року рішення господарського суду Житомирської області від

7 грудня 2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2011 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що порушення справи про банкрутство боржника та неприйняття судом у справі про банкрутство заяви кредитора з вимогами до боржника не звільняє майнового поручителя боржника від виконання взятих на себе зобов’язань за договором іпотеки перед кредитором як іпотекодержателем.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" в порядку ст. 11119 ГПК України (1798-12) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 10/1946 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 598 ЦК України, ст. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " у правовідносинах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 14 березня 2011 року у справі № 42/15, від 31 січня 2011 року у справі № 10/1892, від 27 січня 2011 року у справі № 10/1923, від 6 квітня 2011 року у справі № 29/280-10, в яких висловлено правову позицію про те, що вимога позивача, заявлена після закінчення строку, встановленого для її подання у справі про банкрутство боржника, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеною. Зобов’язання за іпотечним договором припиняється у зв’язку із погашенням вимоги за основним договором.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 червня 2011 року у справі № 10/1946 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 10/1946,

- витребувано матеріали справи,

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 598 ЦК України, ст. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " у правовідносинах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки,

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання норм матеріального права, неоднаково застосованих судом касаційної інстанції .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 1 лютого 2005 року між ТОВ "Калина-Чернігів" та ТОВ "МС Ойл Кард" укладено договір поставки нафтопродуктів № 105/05-У, за умовами якого ТОВ "Калина-Чернігів" зобов’язалося передати, а ТОВ "МС Ойл Кард" оплатити товар на умовах даного договору.

Заборгованість ТОВ "МС Ойл Кард" за поставлені ТОВ "Калина-Чернігів" в період з лютого 2005 року по липень 2008 року нафтопродукти за договором поставки № 105/05-У становить 375189,28 грн.

В забезпечення виконання зобов’язання ТОВ "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У між ТОВ "Калина-Чернігів" та ТОВ "Житомир-Ресурси" укладено іпотечний договір від 30 травня 2008 року.

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору ТОВ "Житомир-Ресурси" виступає майновим поручителем та передає в іпотеку рухоме та нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання ТОВ "МС Ойл Кард", зокрема щодо своєчасної оплати товариством отриманих нафтопродуктів по договору поставки.

За умовами п. 1.2 іпотечного договору ТОВ "Житомир-Ресурси" надало в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: будівлі автозаправної станції та кафе-бару, (літ. "А"), споруди (резервуари та площадка), (літ. "Б"), загальною площею 212,71 кв. м, а також земельну ділянку, кадастровий № 2121584201:01:003:0005, що знаходяться за адресою: вул. Центральна (Леніна), 1, с. Нижні Ворота, Воловецький район, Закарпатська область.

Відповідно до п.п. 2.4.5 п. 2.4 іпотечного договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар (нафтопродукти) або у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника або іпотекодавця.

Одночасно господарськими судами встановлено, що 10 грудня 2009 року ТОВ "Калина-Чернігів" надіслало на адресу ТОВ "Житомир-Ресурси" вимогу від 29 листопада 2009 року про сплату заборгованості ТОВ "МС Ойл Кард" за договором поставки № 105/05-У від 1 лютого 2005 року у розмірі 375189,28 грн., яку іпотекодавець залишив без відповіді.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 15 січня 2010 року у справі № 28/118-б за заявою ТОВ "МС Ойл Кард" про визнання банкрутом позивачу відмовлено у прийнятті заяви з вимогами до ТОВ "МС Ойл Кард" на суму 375189,28 грн. з підстав порушення місячного строку на заявлення вимог до боржника.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено майнового поручителя як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, м айновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов’язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред’явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов’язань перед іпотекодержателем.

Апеляційний господарський суд, постанову якого залишено без зміни судом касаційної інстанції, вказуючи на правомірність вимог до іпотекодавця, дійшов вірного висновку, що ТОВ "МС Ойл Кард" і ТОВ "Житомир-Ресурси" несуть відповідальність за виконання зобов’язань за договором поставки як солідарні боржники, при цьому ТОВ "Житомир-Ресурси" як майновий поручитель несе відповідальність виключно у межах предмета іпотеки, а ТОВ "Калина-Чернігів" має право вимагати оплату поставлених нафтопродуктів за договором поставки частково або в повному обсязі як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі пред’явлення таких вимог до майнового поручителя боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, дія ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " відповідно до якої в имоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, не поширюється на зобов’язання майнового поручителя боржника, оскільки у даній справі майновий поручитель несе солідарну відповідальність, настання якої не пов’язується із заявленням кредитором вимоги до основного боржника у банкрутній справі.

У зв’язку з цим порушення справи про банкрутство боржника та пропущення кредитором строку заявлення вимог до нього у банкрутній справі не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя боржника як солідарного боржника, а останього не звільняє від виконання взятих на себе зобов’язань перед кредитором.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 10/1946 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв’язку з чим у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11114 — 11126 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України, -

у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2011 року у справі № 10/1946 відмовити.

постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України (1798-12) .

Правова позиція № 3-107гс11

Порушення справи про банкрутство боржника та пропущення кредитором строку заявлення вимог до нього у банкрутній справі не позбавляє кредитора права вимоги до майнового поручителя боржників як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов"язань перед кредитором.